Методичні рекомендації по застосуванню дорожніх знаків,дорожньої розмітки та маршрутному орієнтуванню

Міністерство внутрішніх справ
України Науково-дослідний центр з безпеки дорожнього руху

Методичні рекомендації

по застосуванню дорожніх знаків,
дорожньої розмітки та маршрутному орієнтуванню

Київ 2004

Методичні рекомендації по застосуванню дорожніх знаків, дорожньої розмітки і маршрутному орієнтуванню розроблені на основі вимог ДСТУ 4100-2002 „Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування", ДСТУ 2587-94 „Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування". В дійсних методичних рекомендаціях надано роз'яснення норм зазначених ДСТУ з використанням графічної інформації.

Методичні рекомендації призначені для використання працівниками Державтоінспекції, дорожніх і комунальних організацій, фахівцями організації дорожнього руху, студентами вищих учбових закладів.

Розробники: А. Присяжнюк, С. Каракай, I. Матусевич, А. Лисенко, О. Васильев, А. Ткаченко, Є. Рейцен, I. Савченко.

ДОРОЖНІ ЗНАКИ

Дорожні знаки є найбільш поширеним і одним з основних засобів організації дорожнього руху і призначені для інформування його учасників про умови, режими і напрямки руху тощо. Водії, які не знайомі з дорогою, за допомогою знаків одержують необхідну інформацію про дорожні умови, встановлені обмеження і режими руху, розташування різних об'єктів та інше. Тому необґрунтованість установлення дорожніх знаків або їх відсутність може привести до аварійних ситуацій і викликає справедливі дорікання водіїв на недоліки в організації дорожнього руху.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Розподіл дорожніх знаків на групи, нумерація, назви, розміри, форма, символи і вимоги до розміщення реґламентуються Державним стандартом України ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».

Стандарт передбачає сім груп дорожніх знаків: попереджувальні, пріоритету, заборонні, наказові, інформаційно-вказівні, сервісу і таблички до дорожніх знаків (знаки додаткової інформації). Номер знака складається з номера групи, порядкового номера знака у відповідній групі і порядкового номеру його різновиду (наприклад: 1.5.1). Кожна група знаків має визначену форму і колір (за деякими винятками), що дозволяє розпізнавати їх на значній відстані.

Стандартом передбачено чотири типорозміри дорожніх знаків (рис.1). Вибір конкретного типорозміру знака здійснюється відповідно до табл. 1.

Таблиця 1

Рис. 1. Приклад типорозмірів попереджувальних дорожніх знаків.

Конкретні значения дорожніх знаків позначаються символами (силуетним зображенням), цифрами, написами та різними фігурами, за допомогою яких указується на характер небезпеки, вид заборони, розпорядження, вказівки тощо (рис. 2).

Рис. 2. Приклади символів та умовних позначень що використовуються для зазначення інформації на знаках.

Згідно ДСТУ 4100-2002 дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачи-ли учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, забезпечувалась зручність експлуатації і обслуговування, а також виключалось їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення і т.ін.).

Рис.3. Приклади розміщення дорожніх знаків: а, г - неправильне розміщення знаків (порушено видимість та зорову спрямованість); б, в, д - правильне розміщення знаків.

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, що передається ними, тільки тим учасникам руху, для яких вона призначена (рис. 3 д). Згідно п.4.1.3 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і заліз-ничні переїзди. Вимоги до експлуатаціиного стану» відстань видимості дорожніх знаків повинна бути не менше ніж 100 м за ходом руху.

На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко роздивитися (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки. Ця вимога дійсна у випадку коли на ділянці вводяться певні обмеження за допомогою розмітки, які можуть бути продубльовані шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків. Наприклад заборона виїзду на смугу зустрічного руху, що реалізується шляхом нанесения суцільної лінії 1.1 дорожньої розмітки може при необхідності бути продубльована встановленням дорожнього знаку 3.25 "обгін заборонено" з табличкою 7.2.1 "Зона дії" із зазначенням на табличці відстані, що відповідає довжині зазначеної лінії 1.1 дорожньої розмітки (рис. 4).

Дорожні знаки виготовляються з світлоповертальною поверхнею або внутрішнім освітленням. Чорні і сірі лементи зображення знаків можуть не мати світлоповертального ефекту.

Тло знаків 5 47. 5 51-5.54. 5.56, 5.58.1-5.59, призначених для застосування на дорогах четвертої і нижчих категорій, може бути несвітлоповертальним.

Рис. 4. Дублювання вимоги дорожньої розмітки 1.1 шляхом застосування таблички 7.2.1. (для зазначення протяжності ділянки де заборонено обгін) з дорожніми знаками 3.25.

Світлоповертальні властивості дорожніх знаків забезпечуються шляхом виконання зображення знаків світлоповертальними плівками. Світлоповертання - здатність відбивати світлові промені. Для оцінки світлоповертальних властивостей використовують питомий коефіцієнт сили світла, який вимірюють фотоелектричним методом. Для вимірювання використовують спеціально призначені для цього пристрої і обладнання. Нормативні значения питомого коефіцієнта сили світла зазначені в п.5.4.3 ДСТУ 4100-2002 і становлять (не менше ніж): 50 кд*лк^-1*м^-2 - для білого кольору; 35 кд*лк^-1*м^-2 - для жовтого; 20 кд*лк^-1*м^-2 - для оранжевого; 10 кд*лк^-1*м^-2 - для червоного; 7 кд*лк^-1*м^-2 - для зеленого; 2 кд*лк^-1*м^-2 - для синього.

Корпус і зворотній бік знаків, а також yci елементи кріплення, стояк або кронштейни і консолі, призначені для установления знаків на щоглах освітлення і т.п., повинні бути сірого кольору (рис.5).

Рис. 5. Вимоги щодо фарбування конструкцій знаків, елементів кріплень, стояків.

Дорожні знаки можуть бути як однобічними, так і двобічними. Зображення дорожшх знаків, за винятком знаків пріоритету, може розміщуватись на щиті прямокутної форми з білим світлоповертальним тлом. Зображення знаків на яких потрібно зосередити увагу водіїв допускається розміщувати на щитах з жовтим світлоповертальним тлом (рис. 6).

   

Рис. 6. Приклад розміщення знаків на щитах з жовтим світлоповертальним тлом з метою зосередження уваги водіїв.

Згідно Правил дорожнього руху (п.8.2) дорожні знаки можуть установлюватися тимчасово і постійно. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щитах і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками та дорожньою розміткою.

Визначення "встановлюватися постійно" слід розуміти як встановлення знаку до того моменту, коли зміняться умови по причині яких було розміщено дорожній знак і зникне потреба у його застосуванні.

Дорожні знаки, застосування яких було викликане причинами тимчасового характеру (дорожньо-ремонтні роботи, сезонні особливості руху тощо), повинні виконуватися на жовтому фоні або установлюватися на щитах жовтого кольору, розміри яких повинні перевищувати розміри знаку не менше ніж на 0,1 м (рис. 7). Ці знаки повинні бути негайно демонтовані після усунення зазначених причин тимчасового характеру. При цьому знаки допускається закривати чохлами.

Рис. 7. Розміщення тимчасових дорожніх знаків на переносному пристрої для встановлення на проїзній частині під час виконання дорожніх робіт.

Дорожні знаки допускається застосовувати у випадках, не передбачених ДСТУ 4100-2002, якщо необхідність їхнього застосування обгрунтована конкретними умовами дорожнього руху. Як приклад, можна навести можливість встановлення дорожніх знаків 1.4.1-1.4.2 для забезпечення зорового орієнтування на кривих у плані, де забезпечена видимість але є небезпека тяжких наслідків при виїзді транспортних засобів за межі проїзної частини на небезпечній ділянці по причині невчасного визначення місця та напрямку повороту. Дании приклад більш детально описаний в розділі дійсних методичних рекомендацій щодо застосування попереджувальних знаків.

Встановлення чи демонтаж дорожніх знаків без узгодження з підрозділами Державтоінспекції МВС України заборонено (п. 10.1.2 ДСТУ 4100-2002).

3 дозволу Департаменту Державтоінспекції МВС України та НДЦ БДР МВС України в експериментальному порядку допускається застосовувати дорожні знаки, не встановлені діючими стандартами і технічними умовами, у тому числі керовані дорожні знаки і табло із змінною інформацією. При цьому в необхідних випадках для своєчасного інформування учасників руху на експериментальній ділянці дороги повинні бути установлені транспаранти, які б пояснювали зміст і значения експерименту, що проводиться.

Для цього ініціатору експериментального застосування потрібно звернутись до зазначених організацій з листом щодо визнання доцільним розміщення на певній ділянці дороги в експериментальному порядку пропонованого дорожнього знаку з пояснюючою запискою по обґрунтуванню доцільності новації.

Рис. 8. Приклад експериментального дорожнього знаку

Згідно вимог ДСТУ 4100-2002 знаки з світлоповертальною поверхнею повинні застосовуватися на ділянках доріг без стаціонарного освітлення, знаки з внутрішнім освітленням - на ділянках доріг із стаціонарним освітленням, увімкненим постійно в темний час доби. Знаки з світлоповертальною поверхнею дозволяється застосовувати на ділянках доріг із стаціонарним освітленням при забезпеченні видимості знаків з відстані не менше 100 м як у світлий, так і в темний час доби.

Однак слід відмітити, що останнім часом застосування знаків з внутрішнім освітленням майже втратило свою обґрунтованість, особливо з точки зору матеріаломісткості та вартості виготовлення, а також витрат по обслуговуванню.

В одному поперечному перерізі дороги допускається установления не більше трьох знаків без урахування дублюючих знаків і табличок до дорожніх знаків (рис.9).

Рис. 9. Приклад становления дорожніх знаків в одному поперечному перерізі дороги.

Черговість розташування знаків різних груп на одній опорі (вниз або праворуч) повинна бути наступною:

• знаки пріоритету;
• попереджувальні знаки;
• наказові знаки;
• заборонні знаки;
• інформаційно-вказівні знаки;
• знаки сервісу.

При розташуванні на одній стійці знаків однієї групи їх розташовують відповідно номеру знака в групі.

Черговість розміщення знаків на одній опорі визначається так, як показано на рис. 10. Знаки слід установлювати, переважно, по горизонталі та вертикалі.

Рис. 10. Послідовність розташування декількох знаків на одній опорі.

Якщо на одній опорі сполучаються попереджувальний і заборонний знаки, то, як правило, повинна бути зазначена зона дії заборонного знака (рис. 11 ).

Рис. 11. Приклади розміщення попереджувального і заборонного знаків на одній опорі.

Не допускається установлювати знаки 5.45-5.48 з іншими знаками, за винятком, якщо на початку або в кінці населеного пункту необхідно ввести обмеження або підтвердити (скасувати) обмеження, уведене заборонними знаками (рис. 12).

Рис. 12. Приклади спільного розміщення знаків 5.45-5.46 із заборонними знаками

Оскільки об'єкти сервісу, як правило, знаходяться недалеко один від одного, то для зазначення відстані до таких об'єктів доцільно групувати по два-три знаки, установлюючи їх на загальній опорі (рис. 13).

Рис. 13. Приклад спільного розміщення знаків сервісу.

Знаки, установлені на дорозі послідовно, за винятком знаків, установлених на перехресті, повинні бути розташовані поза населеними пунктами на відстані не менш ніж 50 м, а в населених пунктах - не менш ніж 25 м між поперечними перетинами дороги в яких встанов-лені знаки (рис. 14).

Рис. 14. Послідовне встановлення дорожніх знаків: а - поза населеними пунктами; б - в населених пунктах.

Дорожні знаки повинні встановлюватись з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускається установка на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені ДСТУ 4100-2002.

При встановленні двох або більш однакових знаків для визначення їх взаємного розташування (рис. 15) застосовуються наступні поняття:

дублювання знака - установления знака, одноименного з основним, ліворуч від дороги, на розділовій смузі („острівці") або над проїзною частиною;

повторювання знака - установления знака, одноименного з основним, на деякій відстані за ним за ходом руху;

попереднє встановлення знака - установления знака, одноименного з основним, на деякій відстані до нього. Попередні знаки встановлюються з табличками 7.1.1-7.1.4 "Відстань до об'єкта"(приклад на рис.15 щодо знаку 2.1 "Дата дорогу"), за винятком знаків 5.51 "Попередній покажчик напрямків" (при зазначенні відстані від місця встановлення до перехрестя або початку смуги гальмування) та знаків сервісу (при зазначенні відстані та напрямку руху до об'єкта), де відповідна відстань зазначається безпосередньо на знаку.

Попередній Рис. 15. Приклад взаємного розміщення однакових знаків.

Примітка. Основним вважається знак, необхідність установки якого відповідно до вимог ДСТУ4100-2002 визначається в першу чергу.

На дорогах з двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки можуть дублюватись. Необхідність дублювання знаків визначається в залежності від конкретних дорожніх умов (кількості смуг руху, інтенсивності руху, дозволеної максимальної швидкості, місць концентрації дорожньо-транспортних пригод, інформаційної завантаженості ділянки дороги і т.д.). Дублюючі знаки повинні установлюватись на розділювальній смузі, а у разі її відсутності - над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху у зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги.

Відстань встановлення дорожніх знаків відносно проїзної частини або брівки земляного полотна визначається від найближчого до знаку краю проїзної частини стосовно якої він встановлений до відповідно найближчого краю проекції знаку на горизонтальну площину в якій розміщений зазначений край проїзної частини (рис.16 Б) чи брівка земляного полотна (рис.16 А).

Відстань від краю проїзної частини, а за наявності узбіччя - від брівки земляного полотна до найближчого до неї краю знака, установленого збоку від проїзної частини, повинна становити від 0,5 до 2 м, а до краю інформаційно-вказівних знаків 5.45-5.48, 5.51, 5.53, 5.54, 5.56, 5.58.2, 5.59, 5.61.1-5.61.3 - від 0,5 до 5,0 м (рис. 16).

При цьому відстань встановлення знаків визначається в зазначених межах з урахуванням забезпечення найкращої видимості знаків, зорової відокремленості від елементів дороги та придорожніх споруд чи насаджень, видимості інших засобів організації дорожнього руху.

A

Б

Рис. 16. Визначення відстані встановлення знаків збоку від проїзної частини: А - поза населеними пунктами; Б - в населених пунктах.

За складних умов (біля урвищ, виступів скель, парапетів тощо) допускається установлювати знаки на узбіччях. При цьому відстань між краем проїзної частини і найближчим до неї краем знака повинна становити не менш ніж 1 м, а висота установления мае бути не менш ніж 2 м (крім знаків 1.4.1 -1.4.3).

У разі відсутності огороджень бар'єрного або парапетного типу знаки, розташовані на узбіччі, а також на розділювальній смузі, повинні установлюватись на безпечних опорах (згідно з ГОСТ 25458 або ГОСТ 25459). Верхній обріз фундаменту опори знака повинен бути виконаний урівень з поверхнею узбіччя, розділювальної смуги або присипної берми.

В місцях проведения робіт на проїзній частині і у разі оперативних змін у схемах організації руху тимчасові знаки на переносних опорах допускаеться установлювати на проїзній частині (рис. 17).

Рис. 17. Приклад розміщення на проїзній частині тимчасових дорожніх знаків на переносних опорах під час проведения ремонтних робіт.

На дорогах поза населеними пунктами тимчасові дорожні знаки допускається установлювати на опорах жовтого кольору (рис. 18).

Рис. 18. Розміщення тимчасових дорожніх знаків на опорах жовтого кольору.

Висота установки дорожніх знаків визначається відстанню від нижнього краю знаку до горизонтальної площини, що проходить через найближчу точку поверхні проїзної частини стосовно якої встановлений знак (рис. 19).

Висота установления знаків, розташованих збоку від дороги, визначається від поверхні дорожнього покриття на краю проїзної частини.

Рис. 19. Визначення висоти встановлення знаків: а - поза населеними пунктами, б, в - в населених пунктах, г - над проїзною частиною, д - на острівці безпеки.

У разі розташування знаків один під одним висота установлення визначається за нижнім знаком.

Відстань від нижнього краю знака (без урахування попереджувальних знаків 1.31.1-1.31.6, 1.4.1 -1.4.3 і табличок до дорожніх знаків) до поверхні дорожнього покриття крім випадків, спеціально обумовлених ДСТУ 4100-2002, повинна становити:

від 1,5 до 2,2 м - у разі установлення збоку від дороги поза населеними пунктами, від 2,0 до 4,0 м - у населених пунктах;

не менш ніж 0,6 м - у разі установлення на острівцях безпеки і на проїзній частині дороги;

від 5,0 до 6,0 м - у разі розташування над проїзною частиною; у разі розташування знаків на прольотних конструкціях штучних споруд і за відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прольотної конструкції споруди менш ніж 5 м, знаки не повинні виступати за їхній нижній край.

Відстань між сусідніми знаками, розташованими на одній опорі, що поширюють свою дію на одну й ту ж проїзну частину, за винятком знаків, виконаних в одному корпусі, повинна становити від 50 до 200 мм (рис. 20).

Рис. 20. Розміщення знаків на одній опорі.

Знаки не повинні установлюватись на відстані менш ніж 1 м від проводів мережі високої напруги. В межах охоронної зони високовольтних ліній підвішування знаків на тросах-розтяжках забороняється.

Дія знака поширюється тільки на ту проїзну частину, біля якої або над якою він установлений. На дорогах, де pyx в одному напрямку можливий по двох проїзних частинах, цю обставину варто враховувати при оголошенні таких доріг головними, уведенні на них швидкісних режимів, забороні стоянки або зупинки та інше (рис. 21).

Рис. 21. Дія знаків поширюється: на проїзну частину А - знаку 3.21 "В'їзд заборонено"; на проїзну частину Б - знаку 3.34 "Зупинку заборонено"; на проїзну частину В - знаку 5.38 "Місце для стоянки" з табличкою 7.6.1.

Особливості розміщення, правила застосування і дія відповідних груп дорожніх знаків викладені в їхньому описі.

ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ ЗНАКИ

Попереджувальні знаки застосовуються для інформування водіїв про наближення до небезпечної ділянки, про місце розташування останньої та характер небезпеки.

Попереджувальні знаки (крім знаків 1.4.1-1.4.3 і 1.29-1.31.6) поза населеними пунктами повинні встановлюватися на відстані 150-300 м (з урахуванням дозволеної швидкості руху, умов їх видимості і можливості своєчасного виявлення небезпечної ділянки), а в населених пунктах — на відстані 50-100 м до початку небезпечної ділянки дороги.

Якщо початок небезпечної ділянки дороги закритий від водіїв крутим поворотом, переломом подовжнього профілю, будівлею, насадженням або іншими перешкодами, то попереджувальні знаки встановлюються на іншій відстані, але з табличкою 7.1.1 на якій зазначають цю відстань (рис. 22).

Рис. 22. Приклад застосування знаку 1.7 "Крутий спуск" з табличкою 7.1.1 "Відстань до об'єкта" з метою шформування учасників руху про наближення до ділянки спуску видимість якої обмежена рельефом місцевості.

Якщо між попереджувальним знаком і початком небезпечної ділянки є перехрестя, за цим перехрестям доцільно установлювати повторний попереджувальний знак з табличкою 7.1.1. "Відстань до об'єкта" для шформування водіїв, що виїжджають у напрямку небезпечної ділянки з дороги, яка перетинається (рис. 23).

Рис. 23. Приклад повторного встановлення знаку 1.27 "Залізничний переїзд з шлагбаумом" з табличкою 7.1.1 "Відстань до об'єкта" для шформування водіїв, що виїжджають у напрямку переїзду з дороги Б.

Якщо відстань між початком небезпечної ділянки і перехрестям менше як 20 м, то на дорозі, що перетинається допускається установлювати відповідний знак з табличкою 7.1.3 або 7.1.4 на відстані до 50 м від перехрестя (рис. 24).

Рис. 24. Приклад встановлення знаку 1.33 "Діти" з табличкою 7.1.3 "Відстань до об'єкта" для інформування водіїв, що виїжджають на дорогу, яка веде в бік ділянки, де можлива раптова поява дітей на проїзній частині.

Знаки 1.8, 1.13-1.16, 1.25, 1.27, 1.28, 1.33, 1.37 повинні повторно встановлюватись поза населеними пунктами, а знаки 1.33, 1.37 - і в населених пунктах. Другий знак повинен бути установлений на відстані не менш ніж 50 м від початку небезпечної ділянки.

Рис. 25. Попереджувальні знаки, що повторно встановлюються поза населеними пунктами.

Інформація, зазначена на попереджувальних дорожніх знаках стосується всієї ширини проїзної частини дороги від місця установления знака до небезпечної ділянки.

Значення, характеристика й умови застосування попереджувальних дорожніх знаків:

Знаки 1.1 «Небезпечний поворот праворуч» і 1.2 « Небезпечний поворот ліворуч».

Знаки попереджають про наближення до кривої в плані з малим радіусом.

Знаки 1.1 і 1.2 повинні установлюватись перед кривими в плані з радіусом менш ніж 500 м поза населеними пунктами, і менш ніж 150 м - у населених пунктах.

У випадку відсутності проектної документації на ділянку дороги, радіус кривої в плані (R) визначають безпосередньо на місцевості за допомогою "Приблизної методики оцінки основних експлуатаційних покажчиків шляхів". Для цього по зовнішній кромці проїзної частини (вимірювання по внутрішній кромці можуть дати неточні значення радіуса через поширення проїзної частини) в межах кривої в плані (рис.26) фіксуються довільно вибрані точки А і В - так, щоб величина хорди (С), яка проходить через точки A і В, була не меншою 20 м (для цього звичайно використовують рулетку або відрізок мотузки визначеної довжини). Точки слід вибирати ближче до центральної частини кривої, так як на початку і в кінці криво! радіус заокруглення збільшений для забезпечення комфортних умов переходу від прямолініиного руху до руху по кривій у плані. За відомої величини С та виміряному рулеткою або лінійкою перпендикулярі (Z), який проведено з середини хорди до перетину з кривою, обчислюють радіус (R) по формулі:

За величину радіуса кривої приймається середнє значения, обчислене за результатами 3-5 вимірів.

Рис. 26. Визначення радіуса кривої в плані.

Наприклад, довжина хорди С дорівнює 20 м, відстань Z при вимірюванні склала 0,5 м. Тоді згідно розрахунків за наведеною формулою радіус кривої R становить 100 м.

Для дотримання безпечного режиму руху, перед небезпечними поворотами можуть бути встановлені знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» і 3.25 «Обгін заборонено» якщо є передумови їх встановлення, що зазначені далі в описанні правил застосування знаків 3.25 і 3.29.

Слід відмітити, що пунктом 14.7 «г» ПДР забороняється обгін транспортних засобів на крутих поворотах та інших ділянках дороги з обмеженою оглядовістю або в умовах недостатньої видимості.

Обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об'єктами, а також транспортними засобами.

Недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.

На кривих в плані з обмеженою оглядовість разом зі знаками 1.1 або 1.2 доцільно за-стосовувати дорожні знаки 1.4.1 чи 1.4.2 (одна стрілка) для безпосереднього позначення напрямку кривої.

Знаки 1.3.1,1.3.2 «Декілька поворотів».

Ділянка дороги з двома і більше розташованими один за одним небезпечними поворотами: 1.3.1 — з першим поворотом праворуч, 1.3.2 — з першим поворотом ліворуч.

Знаки 1.3.1 і 1.3.2 повинні установлюватись перед двома і більше кривими в плані, що ідуть одна за одною, і відстань між якими менш ніж 300 м поза населеними пунктами, 100 м - у населених пунктах.

Відстань між сусідніми кривими в плані (рис. 27) визначається між кінцем однієї і початком наступної повторюваних одна за одною кривих (протилежного напрямку).

Рис. 27. Схема визначення відстані між сусідніми кривими.

За наявності трьох і більше наступних одна за одною кривих у плані разом із знаками 1.3.1 і 1.3.2 установлюється табличка 7.10 «Кількість поворотів» (рис. 28), на якій вказується кількість кривих. Допускається позначення кількості поворотів безпосередньо на самих знаках 1.3.1, 1.3.2.

Рис. 28. Застосування знака 1.3.2 із табличкою 7.10 «Кількість поворотів».

Знаки 1.4.1 — 1.4.3 «Напрямок повороту».

Знаки показують напрямок повороту (1.4.1 — рух праворуч, 1.4.2 — рух ліворуч) дороги на кривих у плані малого радіуса з обмеженою оглядовістю, об'їзду ділянки дороги, що ремонтується, а знак 1.4.1, крім того, — напрямок об'їзду центра перехрестя з круговим рухом; знак 1.4.3 (рух праворуч або ліворуч) показує напрямок руху на Т-подібних перехрестях, розгалуженнях доріг або об'їзду ділянки дороги, що ремонтується.

Знаки 1.4.1 і 1.4.2 повинні застосовуватись для зазначення напрямку повороту на кривих у плані малого радіуса з обмеженою оглядовістю за якої неможливо забезпечити відстань видимості згідно з вимогами ДСТУ 3587 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаціиного стану" (зазначені в табл. 2), якщо у разі наближення до кривої визначення напрямку повороту ускладнене, і їх слід встановлювати із зовнішнього боку кривої на продовженні осі смуги (смуг), якою здійснюється рух до повороту. Протягом однієї кривої знаки допускається повторювати.

Таблиця 2

Оглядовість - об'єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія.

Видимість у напрямку руху - максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру.

Визначення "обмежена оглядовість" надано в описанні правил застосування знаків 1.1 та 1.2.

Відстань видимості визначають на основі "Приблизної методики оцінки основних експлуатаційних покажчиків шляхів" наведеної в додатку №5 до Настанови для служби нагляду за станом автомобільних шляхів та вулиць ДАІ (додаток №2 до наказу МВС України №572-91)

Рис. 29. Відстань видимості на кривій в плані.

Під видимістю зустрічного автомобіля мають на увазі відстань, на якій предмет, вста-новлений на висоті 1,2 м над поверхнею шляху, видний спостерігачу (водію), очі якого знаходяться на такій же висоті.

Під видимістю поверхні шляху мається на увазі відстань прямої видимості предмета висотою 0,2 м, що знаходиться на поверхні проїзної частини для спостерігача, очі якого зна-ходяться на висоті 1,2 м над поверхнею шляху.

Видимість визначається на заокругленнях малих радіусів, переломах повздовжнього профілю, перехрещеннях та примиканнях шляхів. (рис. 29).

Нормами ДБН В.2.3-4-2000 встановлені мінімально допустимі значения відстаней видимості виходячи із забезпечення безпеки руху одиночного автомобіля з розрахунковою швидкістю (табл. 3)

Таблиця 3

Видимість визначається шляхом проведения вимірів безпосередньо на місцевості за допомогою геодезичних інструментів чи вимірювальної стрічки. При цьому відстань видимості визначається з місця водія легкового автомобіля (відповідає рівню 1,2 м над поверхнею проїзної частини) шляхом виміру відстаней до тієї точки, за якою видимість зникає.

Відстань видимості на кривих в плані і профілі вимірюється на в декількох точках вздовж кривої для визначення ії найменшого значения.

Знаки 1.4.1-1.4.3 на відміну від інших попереджувальних знаків установлюються не перед, а безпосередньо на небезпечній ділянці дороги, фіксуючи в такий спосіб місце небезпечного повороту, інформація про яке особливо важлива для водіїв у темний час доби (рис. 30).

Рис. 30. Застосування знака 1.4.2 на небезпечній ділянці дороги з поворотом.

На Т-подібних перетинаннях, де рух дозволений тільки в одному з двох напрямків, необхідно установлювати знак 1.4.1 або 1.4.2, напрямок стрілок на яких повинен відповідати дозволеному напрямкові руху (рис. 31 г).

Протягом одного заокруглення, наприклад, при з'їзді на розв'язці в різних рівнях, може бути послідовно розташовано кілька знаків 1.4.1, 1.4.2 що встановлюються на дотичній до осі смуги або проїзної частини (рис. 31 д).

Знаки 1.4.1-1.4.3 доцільно застосовувати в місцях провадження ремонтних робіт для додаткового покажчика дозволеного напрямку об'їзду обгородженої ділянки проїзної частини.

Знаки 1.4.1-1.4.3 у цьому випадку слід розміщувати на бар'єрах, які використовуються для обгороджування ділянки ремонтних робіт (рис. 31 є).

Знаки 1.4.1-1.4.2 встановлюються на висоті 1,0-1,5 м із зовнішнього краю кривої на продовженні осі смуги (смуг), по якій здійснюється рух. Протягом однієї кривої може бути встановлено декілька знаків 1.4.1 або 1.4.2. (рис. 31 д,є). Допускається установления знака 1.4.1 на розділювальному острівці перехресть з круговим рухом (рис. 31 б).

На кривих у плані радіусом менше 1000 м поза населеними пунктами і менше 250 м у населених пунктах замість знаків 1.4.1, 1.4.2 дозволяється застосовуватися знаки, що представляють собою частину знаків 1.4.1, 1.4.2 (одна стрілка). У цьому випадку вони повторю-ються вздовж кривої (залежно від її радіуса) на відстанях (рис. 31 е) згідно табл. 4

Таблиця 4

Знак 1.4.3 повинен установлюватись на Т-подібних перехрестях і розгалуженнях доріг, якщо є небезпека їх проїзду транспортними засобами в прямому напрямку.

На Т-подібних перехрестях знак 1.4.3 слід установлювати навпроти проїзду, що не мае продовження, на розгалуженнях доріг - безпосередньо за місцем, де розгалужуються проїзні частини доріг. Знак встановлюється на висоті 1,0-1,5 м (рис. 31 в).

Рис. 31. Приклади застосування знаків 1.4.1-1.4.3:

а - на закругленнях малого радіусу; б - на перехрещенні з круговим рухом; в - на Т-подібних перехрестях, якщо рух дозволено в обох напрямках; г - на Т-подібних перехрестях, якщо рух дозволено тільки в одному напрямку; д - встановлення знаків 1.4.1 (одна стрілка) протягом заокруглення; е - на двох кривих протилежних напрямків, що розміщені одна за одною; є — в місці виконання робіт на проїзній частині.

Знаки 1.4.1 та 1.4.2 доцільно також розміщувати на кривих у плані де забезпечується відстань видимості згідно вимог ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаціиного стану», але присутня сукупність факторів, а саме наявність в безпосередній близькості або на самій небезпечній ділянці дороги штучних споруд (мостів, тунелів і т.п.), водойм, дерев, небезпечних узбіч тощо, що може призвести до тяжких наслідків у разі невчасного визначення розміщення небезпечної ділянки та виїзду транспортних засобів за межі проїзної частини.

Встановлення на таких небезпечних ділянках доріг знаків 1.4.1 і 1.4.2, забезпечить чітке визначення учасниками дорожнього руху небезпечної ділянки а також зорове орієнтування (особливо в темний час доби) напрямку повороту (рис.32 ).

Рис. 32. Встановлення знаківі.4.1 (одна стрілка) на небезпечній ділянці дороги.

Знаки 1.4.1-1.4.3 необхідно встановлювати так, щоб їх могли бачити тільки водії, що рухаються у напрямку, який указується знаком. На серпантинах гірських доріг з цією метою знаки дозволяється зміщувати убік від продовження осі смуги, щодо якої встановлюються знаки. Для маскування знаків від водіїв, що рухаються у протилежному напрямку, викорис-товується різниця в рівнях дороги на підходах до серпантину, рослинність, виступи скель тощо.

Знаки 1.5.1—1.5.3 «Звуження дороги».

Знак 1.5.1 — звуження дороги з обох боків, 1.5.2 — з правого, 1.5.3 — з лівого боку.

Знаки 1.5.1-1.5.3 повинні встановлюватись поза населеними пунктами перед ділянками доріг, де ширина проїзної частини зменшується більше ніж на 0,5 м, а в населених пунктах - перед ділянками доріг, де ширина проїзної частини зменшується на одну смугу або більше (рис. 34).

Поза населеними пунктами знак повинен установлюватись також перед мостами, шля-хопроводами, естакадами і тунелями, якщо ширина проїзної частини в межах штучної споруди дорівнює або менша ніж на підходах до неї (рис. 33), а в населених пунктах - якщо ширина проїзної частини в межах штучної споруди менша, ніж на підходах до неї (рис. 34 в).

Рис. 33. Застосування знака 1.5.3 перед вузьким мостом.

Рис. 34. Приклади встановлення знаків 15.1-1.5.3 „Звуження дороги": А,Б - поза населеними пунктами, В,Г - в населеному пункті

Знак 1.5.2 не повинен установлюватись у місцях закінчення смуги розгону, і додаткової смуги на підйомі.

Знаки 1.5.1-1.5.3 доцільно встановлювати для інформування учасників дорожнього руху про наближення до ділянки виконання дорожніх робіт на проїзній частині. У цьому випадку знаки встановлюються тимчасово і повинні мати жовте тло або розміщуватись на щитах жовтого кольору.

Знаки 1.6 «Крутий підйом», 1.7 «Крутий спуск». Знаки 1.6 і 1.7 попереджають про наближення до підйому або спуску.

Знаки 1.6 «Крутий підйом» і 1.7 «Крутий спуск» повинні установлю ватись відповідно перед підйомом або спуском, якщо довжина ділянки дороги на схилі за відповідної величини схилу більша, ніж зазначено в табл. 5.

Таблиця 5

Схил, %о	Довжина схилу (м) більше ніж
40 - 50	600
51 - 60	450
61 - 70	350
71 - 80	300
80 і більше	270

Схил - це відношення відстані по вертикалі або перевищення (h) між двома точками А і В на підйомі або спуску до відстані (L) між цими точками по горизонталі (рис. 35 а).

Рис. 35. Визначення величини схилу: а - роз'яснювальна схема до визначення "схил"; б - схема визначення схилу за допомогою рейок та рівня.

Схил в дорожньому будівництві визначають числом міліметрів перевищення на кожний метр пройденого шляху по горизонталі і виражають в проміле (%о). На знаках 1.6 та 1.7 величина схилу зазначається у відсотках (%), при цьому 1% дорівнює 10%о.

Як приклад визначення величини схилу на місці можна зазначити можливість вимірювання схилу за допомогою рейок 1 і 2 (рис. 35 б), лінійки та рівня. Для цього рейку 1 з рівнем кладуть на дорогу вздовж напрямку лінії вимірювання схилу, піднімають нижній кінець рейки 1 до горизонтального показу рівня. Вимірюють відстань (h) по рейці 2 між піднятим кінцем рейки 1 і дорогою та ділять цей результат на довжину рейки 1. Чим більша довжина рейки 1, тим точніше результат вимірювання. На практиці переважно застосовують 3-х метрову рейку.

У тому разі, якщо спуски та підйоми ідуть один за одним, знаки 1.6 і 1.7 (без таблички 7.1.1 "Відстань до об'єкта") допускається установлювати в безпосередній близькості перед початком спуску або підйому (рис. 36).

Якщо ділянка спуску або підйому не проглядається на всьому її протязі або її довжина перевищує 0,5 км, то із знаком 1.6 або 1.7 потрібно застосовувати табличку 7.2.1 "Зона дії".

Рис. 36. Приклад розміщення знаків 1.6 і 1.7 на підйомі та спуску, що ідуть один за одним.

Розміщення знаку 1.7 доцільно також у випадку, коли необхідно позначити спуск на якому є ділянка звуження проїзної частини, де потрібно забезпечити чітке виконання вимоги п.28.1 Правил дорожнього руху стосовно надання першочерговості проїзду зазначеної ділянки водіям, які рухаються на підйом (рис. 37).

Рис. 37. Застосування знака 1.6 «Крутий спуск» на гірських дорогах і порядок зустрічного роз'їзду в таких випадках.

Знак 1.8 «Виїзд на набережну або берег». Виїзд на берег водойми, у тому числі на поромну переправу.

Знак 1.8 повинен установлюватись перед ділянками доріг, що виходять на набережну або берег якого-небудь водоймища (рис. 38 a) і повинен установлюватись незалежно від на-явності там дорожнього огородження.

На в'їздах на поромну переправу знак 1.8 установлюється з табличкою 7.11 «Поромна переправа».

На дорогах поза населеними пунктами знак 1.8 повинен встановлюватись повторно. Перший знак установлюється на відстані 150—300 м від небезпечної ділянки, другий — на відстані не менше 50 м (рис. 38 б).

Рис. 38. Приклад встановлення знаків 1.8: а - в населеному пункті; б - поза населеним пунктом.

Знак 1.9 «Тунель». Наближення до тунелю, що не мае штучного освітлення, оглядовість в'їзного порталу якого обмежена або на під'їзді до нього звужена проїзна частина.

Знак 1.9 повинен установлюватись перед тунелями, в яких відсутнє штучне освітлення, або на під'їздах до них звужена проїзна частина, а також перед тунелями, в'їзні портали яких через рельеф місцевості видно з відстані менш ніж 150 м.

У випадку коли видимість в'їзного порталу тунелю менше 150 м знак 1.9 доцільно встановлювати з табличкою 7.1.1 "Відстань до об'єкта" (рис. 40).

Рис. 40. Приклад встановлення знаку 1.9 з табличкою 7.1.1.

Якщо при в'їзді в тунель не видно його протилежного кінця, із знаком 1.9 потрібно застосовувати табличку 7.2.1 «Зона дії».

Якщо геометричні параметри тунелю недостатні для безпечного проїзду великогабаритних транспортних засобів, для інформування водіїв про можливість об'їзду такої ділянки на найближчому чи одному з ближчих перехресть відносно в'їзду до тунелю доцільно встановити комбінацію знаків 1.9 та 3.17-3.19 (в залежності від габаритних обмежень) з табличкою 7.1.1 "Відстань до об'єкта" та зазначенням напрямку об'їзду ділянки на якій вводиться обмеження.

Знак 1.10 «Нерівна дорога». Ділянка дороги, що має нерівності проїзної частини — хвилястості, напливи, випинання.

Знак 1.10 повинен установлюватись перед ділянками доріг, що мають нерівності проїзної частини (хвилястість), напливи, випинання, величина яких перевищує значения допустим! згідно з ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і заліз-ничні переїзди. Вимоги до експлуатаціиного стану", зокрема гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг I—III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см — для решти категорій і груп.

Знак 1.10 тимчасовий і встановлюється на період, необхідний для проведения відповідних робіт на дорозі.

Знак доцільно застосовувати з табличкою 7.2.1 "Зона дії" на якій зазначається протяжність ділянки дороги, що мае зазначені нерівності (рис. 41).

Рис. 41. Застосування знаку 1.10 з табличкою 7.2.1 для позначення ділянки дороги, що має нерівності проїзної частини та зазначення протяжності цієї ділянки.

Знак 1.11 «Пагорб». Ділянка дороги з буграми, напливами чи не плавним стикуванням конструкций мостів.

Знак 1.11 повинен установлюватись у разі наявності на ділянках доріг горбів, «горбатих» мостів чи не плавних стикувань конструкцій мостів, а також перед штучно створюваними підвищеннями проїзної частини в місцях, де необхідно примусово зменшити швидкість руху.

Відповідно до ДСТУ 4123-2002 «Безпека дорожнього руху. Елементи примусового зниження швидкості на вулицях і дорогах. Загальні вимоги. Правила застосування» пристосування у виді настилів застосовуються для примусового зниження швидкості руху транспортних засобів перед пішохідними переходами, біля дитячих, навчальних і спортивних споруд тощо.

Зазначеним стандартом передбачено застосування двох типів настилів на смузі руху:

— прямокутної форми висотою 100 мм, шириною в основі 1500-3000 мм, з нахилом площини щодо основи 1:5 та 1:4 (рис. 42 а);

— у формі напівсферичного бруса висотою 100 мм із основою 2000-4000 мм (рис 42 б). Довжина А настилу повинна відповідати ширині смуги руху, ширині проїзної частини

або ширині смуг руху в одному напрямку.

Рис. 42. Настил прямокутної форми (а) та настил у формі бруса (б).

Настили повинні застосовуватися в кількості не менше 3 штук і розташовуватися на відстані 5 - 6 м один від іншого. Перший настил по ходу руху повинен установлюватися поза населеними пунктами на відстані 150 м, у населених пунктах — на відстані 50 м від небезпечної ділянки. Для їх зорового сприйняття, настили повинні бути жовтого кольору (рис. 43).

Рис. 43. Розташування знаків 1.11 для позначення ділянки, де застосовуються штучно створювані підвищення проїзної частини.

Настили треба розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий так і в темний час доби.

Знак 1.12 «Вибоїна». Ділянка дороги з вибоїнами чи просіданнями дорожнього покриття на проїзній частині.

Знак 1.12 повинен установлюватись у разі наявності на ділянках доріг вибоїн, просі-дань дорожнього покриття (рис. 44), величина яких перевищує значения допустимі згідно з ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаціиного стану", зокрема гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг I-III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів; 6 см — для решти категорій і груп.

Знак 1.12 тимчасовий і встановлюється на період, необхідний для проведения відповідних робіт на дорозі.

Рис. 44. Застосування знаків 1.12 перед ділянкою дороги з пошкодженням покриття проїзної частини.

При визначенні доцільності встановлення знаків 1.10 і 1.12 слід враховувати значения гранично допустимих пошкоджень площі покриття проїзної частини згідно ДСТУ 3587-97, що наведені в табл. 6.

Таблиця 6

Знак 1.13 «Слизька дорога». Ділянка дороги з підвищеною слизькістю проїзної частини.

Знак 1.13 повинен установлюватись перед ділянками доріг, на яких коефіцієнт зчеплення шин із вологим покриттям проїзної частини менший допустимого згідно з ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаціиного стану», відповідно табл.7.

Таблиця 7

Коефіцієнт зчеплення є основним критерієм оцінки слизькості шляхових покриттів.

Величина коефіцієнту зчеплення вимірюється в місцях з систематичним виникненням дорожньо-транспортних пригод, на кривих малого радіусу та прилягаючих до них ділянках, в зонах частих гальмувань (перед та на перехрестях, з'їздах з розв'язок в різних рівнях і т.п.), в місцях зупинок транспорту загального користування, на підйомах і спусках, а також на інших небезпечних ділянках шляхів. Вимірювання проводяться на кожній смузі ділянки шляху, що обстежується

Коефіцієнт зчеплення вимірюється на Бологому покритті. Найбільш точно величина коефіцієнту зчеплення може бути визначена за допомогою відповідних технічних приладів, що мають свідоцтво про метрологічну атестацію.

Доступним, хоча і менш точним є вимірювання коефіцієнту зчеплення методом гальмівного шляху з використанням легкового автомобіля не обладнаного антиблокувальною (ABS) чи іншою системою, що перешкоджає блокуванню коліс. Автомобіль повинен мати справну гальмівну систему, що забезпечує одночасне і повне гальмування всіх коліс, спідометр повинен визначати швидкість з похибкою не більше +5,0 км/год, шини повинні відповідати нормам правил дорожнього руху. Автомобіль розганяють на ділянці до швидкості 40 км/год і потім різко гальмують (до блокування коліс). Довжину гальмівного шляху вимірюють рулеткою по сліду на поверхні покриття. Більшу точність вимірювань забезпечує автомобіль, обладнаний пістолетом-ракетницею, який заряджають сухою фарбою або порошком. Пістолет-ракетниця зв'язаний з педаллю гальма, натискання на яку викликає постріл і відмітку на проїзній частині, положения якої фіксує початок гальмівного шляху. Величина коефіцієнту зчеплення вираховується по формулі:

де: V2 - швидкість на початку гальмування, км/год; St - виміряний гальмівний шлях автомобіля, м;

i - повздовжній ухил шляху, +/- (знак плюс береться під час руху на спуск, знак мінус - під час руху на підйом).

Величина коефіцієнта зчеплення визначається на основі середнього арифметичного за результатами обчислень згідно даних трьох і більше вимірів на одній і тій же ділянці, виражається в одиницях з точністю до сотих (наприклад ф=0,52).

Знак 1.13 застосовується з табличкою 7.13 «Вологе покриття», а на ділянках доріг з ожеледдю - з табличкою 7.12 « Ожеледиця».

На дорогах поза населеними пунктами знак 1.13 повинен повторно встановлюватись. Перший знак установлюється на відстані 150—300 м від небезпечної ділянки, другий — на відстані не менше 50 м.

Знак 1.13 доцільно застосовувати разом з табличкою 7.2.1 "Зона дії" для більш точного інформування водіїв про небезпечну ділянку дороги.

Знак 1.14 «Викидання кам'яних матеріалів». Ділянка дороги, на якіії можливе викидання гравію, щебеню тощо з-під коліс транспортних засобів.

Знак повинен установлюється перед ділянками доріг, на яких у період проведения ремонтних робіт можливе викидання щебеню, гравію тощо з-під коліс транспортних засобів.

Для інформування водіїв про довжину небезпечної ділянки дороги знак може встановлюватися з табличкою 7.2.1 "Зона дії" (рис. 45).

На дорогах поза населеними пунктами знак 1.14 повторно встановлюється. Перший знак установлюється на відстані 150-300 м від небезпечної ділянки, другий – на відстані не менше 50 м.

Рис. 45. Застосування знаків 1.14 перед ділянкою дороги поза населеним пунктом, на якій здійснюється поверхнева обробка покриття проїзної частини.

Знак 1.14 тимчасовий, установлюється на період, необхідний для виконання робіт на ділянці дороги де проходить поверхнева обробка проїзної частини щебенем.

Знак 1.15 «Небезпечне узбіччя». Шдвищене, занижене, зруйноване узбіччя або узбіччя, на якому виконуються ремонтні роботи.

Знак 1.15 повинен установлюватись перед ділянками з небезпечним узбіччям (ремонтні роботи, можливість зруйнування узбіччя під впливом природних явищ, виїзду вантажного автомобіля тощо)

На дорогах поза населеними пунктами знак 1.15 встановлюється повторно. Перший знак установлюється на відстані 150-300 м від небезпечної ділянки, другий – на відстані не менше 50 м.

Знак 1.15 тимчасовий, установлюється на період, необхідний для виконання відповідних робіт на дорозі.

Знак 1.16 «Падіння каміння». Ділянка дороги, на якій можуть бути падіння каміння, обвали, зсуви.

Знак повинен установлюватись перед ділянками дороги, на яких можливі обвали, зсуви, сніжні лавини і каменепади.

На дорогах поза населеними пунктами знак 1.16 повторюється. Перший знак установлюється на відстані 150–300 м від небезпечної ділянки, другий – на відстані не менше 50 м.

Знак 1.17 «Боковин вітер». Ділянка дороги, на якій можливий сильний боковий вітер або його раптові пориви.

Знак повинен установлю ватись перед ділянками доріг, що проходять гірськими перевалами, високими насипами, мостами, шляхопроводами, вздовж урвищ, річок, берега моря тощо, на яких можливий сильний боковий вітер або його раптові пориви.

Такі ділянки дороги представляють велику небезпеку для транспортних засобів, що мають значну бокову площу (автобуси, рефрижератори тощо), легкових автомобілів з причепами і особливо для двоколісних транспортних засобів. 3 цієї позиції істотну небезпеку представляють розриви в посадках зелених насаджень уздовж дороги, де створюється потужний потік повітря, стримуваний з боків деревами і чагарниками. Під час руху транспортного засобу на великій швидкості пориви бокового вітру можуть привести до втрати його керованості.

На легковий автомобіль при швидкості вітру 20 м/с діє додаткова бокова сила, що дорівнює приблизно 2,0-2,5 кН. Така сила може істотно вплинути на прямолінійний pyx автомобіля, особливо тоді, коли зчеплення коліс із покриттям дороги недостатнє (на великих швидкостях або коли покриття проїзної частини мокре чи покрите ожеледицею).

Для шформування водіїв про довжину небезпечної ділянки разом із знаком може встановлюватися табличка 7.2.1 «Зона дії».

Знак 1.18 «Низьколітаючі літаки».

Знак повинен установлю ватись перед ділянками доріг, що проходять поблизу аеродромів, над якими літаки або вертольоти пролітають на невеликій висоті (рис. 46).

Рис. 46. Застосування знаків 1.18 перед ділянкою дороги, що проходить поблизу аеродрому.

Установления цього знака викликано тим, що водій, не бачачи джерела підвищеного шуму і намагаючись визначити його місце розташування (психофізіологічна особливість людини), може відволіктися від керування транспортним засобом і при цьому втратити з поля зору дорогу, що може спричинити за собою виїзд на смугу зустрічного руху, суміжну сму-гу або на узбіччя, що при високій швидкості руху вкрай небезпечно.

Знак 1.19 «Перехрещення з рухом по колу».

Знак повинен установлюватись перед перехрещеннями з рухом по колу поза населеними пунктами перед кожним перехрестям, на якому установлені знаки 4.10, у населених пунктах — перед перехрестями, відстань видимості яких становить менше як 50 м (рис. 47), а також перед кожним перехрестям, на якому відсутнє стаціонарне освітлення.

Під видимістю перехрещення з рухом по колу слід розуміти видимість центрального острівця (піднятого або розміченого), а також наказового знака 4.10 "Круговий рух", розташованого безпосередньо перед перехрестям.

Рис. 47. Застосування знаку 1.19 на під'їзді до перехрещення з круговим рухом, видимість якого обмежена.

Знак 1.19 застосовується для інформування водія про наближення до перехрещення з рухом по колу з метою забезпечення правильного вибору швидкості руху транспортного засобу і його розташування на проїзній частині, щоб уникнути виїзду на клумбу або острівець безпеки.

Знак1.20 «Перехрещення з трамвайною колією». Місце перетинання дороги з трамвайною колією на перехресті з обмеженою оглядовістю чи поза ним.

Знак 1.20 «Перехрещення з трамвайною колією» повинен установлюватись перед перехрещенням дороги (проїзної частини) з трамвайними коліями поза перехрестям, тобто перед перетинанням з трамвайною колією, прокладеною по самостійному полотні, кільцем для розвороту (рис. 48), місцем переходу трамвайної колії із середини дороги на її край чи навпаки, а також перед перехрестями (площами), через які проходять трамвайні колії, якщо відстань видимості колій менша ніж 50 м.

Рис. 48. Розташування знака 1.20 перед перехрещенням з трамвайною колією поза перехрестям.

Якщо автомобільна дорога проходить паралельно трамвайним коліям на відстані менше 50 м, то знак 1.20 із табличкою 7.1.3 або 7.1.4 «Відстань до об'єкта» повинен бути встановлений перед перехрещенням з дорогою, що веде в бік трамвайних колій, на відстані 50 м від перехрещення.

Знак 1.21 «Перехрещення рівнозначних доріг».

Знак повинен установлюватись перед перехрещенням рівних за значениям доріг, якщо трикутник видимості на перехресті не відповідає вимогам, зазначеним в ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаціиного стану».

Згідно ДСТУ 3587-97 на перехрещеннях автомобільних доріг в одному рівні у разі відсутності забудови капітальними будівлями повинен бути забезпечений трикутник видимості зі сторонами відповідно до табл. 8 і рис. 49, а на перехрестях вулиць і доріг населених пунктів відповідно до табл. 9.

Таблиця 8

Рис. 49. Схема забезпечення видимості на перехрещенні: АБВ - трикутник видимості; АБ, БВ -відстань видимості за умови зупинки автомобіля для даної категорії дороги.

Таблиця 9

Під видимістю перехрестя слід розуміти видимість елементів, що визначають перехрестя, насамперед, видимість проїзної частини і тротуарів або узбіч дороги, яка перетинається.

Знак 1.21 повинен установлюватися також перед перехрестям, на якому треба скасувати черговість проїзду, встановлену раніше за допомогою дорожніх знаків пріоритету або знаків 1.22 —1.23.4. Для привертання уваги водіїв до зазначеної зміни організації дорожнього руху знаки 1.21 можна розміщувати на щитах жовтого кольору.

Знак 1.22 «Перехрещення з другорядною дорогою».

Знак повинен застосовуватись поза населеними пунктами на дорогах, позначених на початку знаком 2.3 «Головна дорога» для попередження водіїв транспортних засобів про перехрещення з другорядною дорогою. Він інформує про те, що на даному перехресті водій мае перевагу перед іншими учасниками дорожнього руху, які під'їжджають до перехрестя з інших (другорядних) доріг.

Знаки 1.23.1—1.23.4 «Прилягання другорядної дороги». Знак 1.23.1 прилягання з правого боку, 1.23.2 — з лівого, 1.23.3 — з правого і потім з лівого, 1.23.4 — з лівого і потім з правого боку.

Знаки повинні застосовуватись поза населеними пунктами на дорогах, позначених знаком 2.3 для попередження водіїв про прилягання. другорядних доріг. Вони інформують про те, що на даному перехресті водій мае перевагу перед іншими учасниками дорожнього руху, які під'їжджають до перехрестя з іншої (другорядної) дороги.

На знаках 1.23.1-1.23.4 зображення прилягаючих доріг повинно відповідати реальній конфігурації перехрестя (рис. 50).

Рис. 50. Приклад зображення конфігурації перехресть на знаках 1.23.1-1.23.4.

Знаки 1.23.3 і 1.23.4 повинні застосовуватись у тому разі, коли відстань між приляганнями другорядних доріг менша ніж 50 м у населених пунктах і 100 м поза населеними пунктами (рис. 51).

Рис. 51. Приклад розміщення знаку 1.23.4 поза населеним пунктом

Допускаеться не установлювати знаки 1.23.1, 1.23.2 перед з'їздами перехрещень доріг у різних рівнях.

Знаки 1.22-1.23.4 допускається застосовувати для позначення окремих перехресть, на яких необхідно установити черговість проїзду, яка б відрізнялась від черговості проїзду перехрестя рівнозначних доріг. Якщо на такому перехресті головна дорога змінює напрямок, то на головній дорозі перед перехрестям повинен бути установлений знак 2.3 «Головна дорога» з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги» (див. розділ Знаки пріоритету).

Знак 1.24 «Світлофорне регулювання». Перехрестя, пішохідний перехід або ділянка дороги, рух на якій регулюється світлофором.

Знак повинен установлюватися поза населеними пунктами перед кожним перехрестям, пішохідним переходом або ділянкою дороги, рух на яких регулюється світлофором, а в населених пунктах — якщо відстань видимості сигналів світлофора менше ніж 100 м (рис. 52), а також перед першим після в'їзду в населений пункт перехрестям або пішохідним переходом із світлофорним регулюванням.

Рис. 52. Застосування знака 1.28 в населеному пункті, у випадку коли видимість сигналів світлофора обмежена.

Знак 1.25 «Розвідний міст». Наближення до розвідного моста.

Знак повинен установлюватися перед усіма розвідними мостами, він інформує про те, що на шляху учасника дорожнього руху є розвідний міст або поромна переправа.

На дорогах поза населеними пунктами знак 1.25 повторюється. Перший знак установлюється на відстані 150—300 м від небезпечної ділянки, другий — на відстані не менше ніж 50 м.

Знак 1.25 установлюється тільки на час функціонування розвідного моста або поромної переправи. Так у зимовий час, якщо поромна переправа не функціонує, знак 1.25 повинен зніматися або закриватися. На початку дороги, що веде до закритої на зиму поромної переправи, установлюється знак 3.21 "В'їзд заборонено або 5.29.1. "Тупик". Якщо на ділянці дороги між перехрестям і переправою знаходяться об'єкти, до яких під'їжджають транспорты засоби, або на місці поромної переправи по льоду здійснюється пішохідний рух, то спільно із знаком 5.29.1 "Тупик" необхідно розмістити інформацію про розташування льодової переправи, якщо така є.

1.26 «Двосторонній рух». Початок ділянки дороги (проїзної частини) із зустрічним рухом після одностороннього.

Знак повинен установлюватись перед ділянкою дороги (проїзної частини) із двостороннім рухом, якщо перед нею була ділянка з одностороннім рухом. Знак 1.26 застосовується незалежно від застосування знака 5.6 «Кінець дороги з одностороннім рухом» (рис. 53).

Знак може бути тимчасово встановлений на дорогах з одностороннім рухом у період виконання ремонтних (рис. 53) або інших робіт на дорозі (у цьому випадку він повинен мати жовте тло).

Рис. 53. Застосування знака 1.26 «Двосторонній рух» під час виконання робіт на проїзній частині зустрічного напрямку.

Знак 1.26 не повинен застосовуватись, якщо дорога, що позначена знаком 5.5 "Дорога з одностороннім рухом", закінчується на Т-подібному перехресті, перехресті з рухом по колу або площі.

Знаки 1.27 «Залізничний переїзд із шлагбаумом» і 1.28 «Залізничний переїзд без шлагбаума».

Знаки повинні встановлюватись перед усіма залізничними переїздами: 1.27 — перед обладнаним шлагбаумом; 1.28 — перед не обладнаним шлагбаумом (рис.54).

Рис. 54. Позначення залізничного переїзду без шлагбаума, що розташований поза населеним пунктом.

Поза населеними пунктами знаки 1.27 і 1.28 повинні повторно встановлюватись. Перші знаки встановлюються на відстані 150—300 м (в населеному пункті 50 - 100 м) до залізничного переїзду, другі — на відстані не менше ніж 50 м від переїзду (рис. 55, а).

Знаки 1.27 і 1.28 повинні дублюватись на дорогах з трьома і більше смугами для руху в обох напрямках, а також на дорогах з однією або двома смугами для руху в обох напрямках, якщо відстань видимості переїзду поза населеними пунктами менше 300 м, а в населених пунктах — менше 100 м (рис. 55 б).

Якщо автомобільна дорога перетинає залізничні переїзди, відстань між якими менше 50 м, знаки 1.27 і 1.28 повинні установлюватись тільки перед першим переїздом, в іншому випадку — перед кожним переїздом.

Якщо автомобільна дорога проходить паралельно залізничній колії на відстані від 20 до 50 м, то після перехрещення з дорогою, яка веде у бік переїзду, додатково (на дорозі, що веде в бік переїзду) встановлюється знак 1.27 або 1.28 з табличкою 7.1.1 «Відстань до об'єкта» (рис. 55 б).Якщо відстань між залізничними коліями і дорогою менше 20 м, то знаки 1.27 або 1.28 із табличкою 7.1.3, або 7.1.4 «Відстань до об'єкта» повинні бути установлені на відстані не меншій ніж 50 м перед перехрещенням з дорогою, що веде у бік переїзду (рис. 55 в).

Рис. 55. Розташування знака 1.27 або 1.28 при проходженні автомобільної дороги паралельно залізниці: а - в населеному пункті при відстані між дорогами більш 50 м; б - поза населенны пунктом при відстані між дорогами від 20 до 50 м і в умовах обмеженої видимості переїзду; в - в населеному пункті при відстані між дорогами менш 20 м.

Не рідко автомобільна дорога тривалий відрізок проходить вздовж залізничних шляхів. Визначення місця залізничного переїзду у такому випадку важливе для водіїв не знайомих з дорогою. Тому з метою забезпечення додаткового маршрутного орієнтування доцільно на дорозі з вираженим транзитним рухом, перед перехрещенням з дорогою, яка веде у бік залізничного переїзду встановлювати дорожні знаки 1.27 або 1.28 з табличками 7.1.3 або 7.1.4 "відстань до об'єкта" на яких також зображено напрямок руху до переїзду (рис 56).

Рис. 56. Приклад розміщення знаку 1.28 з табл. 7.1.4 "Відстань до об'єкта" для інформування про розташування залізничного переїзду та напрямок руху до нього.

Знак 1.29 «Одноколійна залізниця». Позначення не обладнаного шлагбаумом переїзду через залізницю з однією колією.

Знак 1.30 «Багатоколійна залізниця». Позначення не обладнаного шлагбаумом переїзду через залізницю з двома і більше коліями.

Знаки 1.29 і 1.30 повинні установлюватись перед усіма залізничними переїздами без шлагбаума відповідно з однією або з двома і більше коліями. За наявності на переїзді світлофорної сигналізації знаки 1.29 і 1.30 повинні встановлюватись на одній опорі з світлофором, а у разі її відсутності — на відстані не меншій ніж 20 м від найближчої рейки (рис. 56).

Знаки 1.31.1—1.31.6 «Наближення до залізничного переїзду». Додаткове попередження про наближення до залізничного переїзду поза населеними пунктами.

Знаки повинні встановлюватись поза населеними пунктами перед кожним переїздом.

Знаки 1.31.1-1.31.3 повинні установлюватись праворуч від дороги, а знаки 1.31.4-1.31.6 - ліворуч. Знаки 1.31.1 і 1.31.4 повинні встановлюватись з першим (основним та дублюючим) по ходу руху знаком 1.27 або 1.23, знаки 1.31.3 і 1.31.6-3 другим знаком 1.27 або 1.28, а знаки 1.31.2 і 1.31.5 - самостійно, на однаковій відстані між першим і другим знаком 1.27 або 1.28. (рис. 57)

Знаки 1.31.1, 1.31.3, 1.31.4 і 1.31.6 повинні розташовуватись під знаком 1.27 або 1.28, установленими на висоті у відповідності до вимог ДСТУ 4100-2002. Знаки 1.31.2 і 1.31.5 повинні установлюватись на висоті, що дорівнює висоті встановлення знаків 1.31.1, 1.31.3, 1.31.4 і 1.31.6.

Рис. 57. Приклад розміщення знаків 1.31.1 - 1.31.6 перед залізничним переїздом.

Знак 1.32 «Пішохідний перехід». Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками і (або) дорожньою розміткою.

Знак поза населенный пунктами повинен установлюватись перед усіма позначеними знаками 5.35.1, 5.35.2 і (або) розміткою 1.14 нерегульованими пішохідними переходами (рис. 59), а в населених пунктах - перед переходами, відстань видимості яких менш ніж 150 м (рис. 58).

Під видимістю пішохідного переходу слід розуміти видимість знаків 5.35.1, 5.35.2.

Рис. 58. Приклад розташування знаку 1.32 в населеному пункті.

Знак 1.32 допускається не установлювати перед пішохідними переходами, розташованими на перехрестях.

У випадку коли пішохідним переходом користуються сліпі громадяни, знак установлюється разом із табличкою 7.16 «Сліпі пішоходи».

Знак 1.33 «Діти». Ділянка дороги, на якій можлива поява дітей з території дитячого закладу (дошкільний заклад, школа, оздоровчий табір тощо), що прилягає безпосередньо до дороги.

Знак повинен установлю ватись перед ділянками доріг, на які є вихід з території дитячих закладів (дошкільних закладів, шкіл, дитячих таборів тощо), що прилягають безпосередньо до даної дороги.

Знак 1.33 повинен повторюватися. Перший знак установлюється на відстані 100 м (поза населеними пунктами 150-300 м), а другий — не менше ніж 50 м від початку небезпечної ділянки. 3 повторним знаком повинна застосовуватися табличка 7.2.1 «Зона дії», на якій за-значають довжину ділянки дороги, що безпосередньо прилягає до території дитячого закладу (рис. 42).

Рис. 59. Приклад розташування знаків 1.33 поза населеним пунктом.

Знак 1.34 «Виїзд велосипедистов». Ділянка дороги, на якіії можлива поява велосипедистів, або місце перехрещення з велосипедною доріжкою поза перехрестям.

Знак повинен установлюватись поза перехрестями перед перехрещеннями з велосипедною доріжкою, позначеною знаками 4.12 «Доріжка для велосипедистів» або 4.14 «Доріжка для пішоходів і велосипедистів», а також на тих ділянках дороги, де можлива раптова поява велосипедистів та їх pyx через проїзну частину (рис. 60).

Рис. 60. Приклад розташування знаківі.34 перед ділянкою дороги, де можлива раптова поява велосипедистів, що виїжджають з території парку, де дозволено рух на велосипедах.

Місце перехрещення велосипедної доріжки з дорогою позначається дорожньою розміткою 1.15.

Знак 1.35 «Перегін худоби». Ділянка дороги, на якій можлива поява худоби.

Знак повинен установлю ватись перед ділянками доріг, що пролягають вздовж ферм, відкритих загонів, пасовищ, де можливий вихід худоби на проїзну частину дороги, та перед місцями де проганяють худобу дорогою.

Знак доцільно застосовувати з табличкою 7.2.1 «Зона дії».

Знак призначений для інформування водіїв про можливу появу худоби на проїзній частині для вчасного вибору правильного швидкісного режиму руху з метою запобігання різкого гальмування при появі тварин, а також щоб не злякати тварин, реакція яких на раптову появу транспортного засобу може бути непередбаченою.

Знак 1.36 «Дикі тварини». Ділянка дороги, на якій можлива поява диких тварин.

Знак повинен установлю ватись перед ділянками доріг, що пролягають територією заповідників, мисливських господарств, лісових масивів тощо, якщо можливо поява на них диких тварин. Знак застосовується з табличкою 7.2.1 «Зона дії».

Знак 1.36, що установлюється на початку великої по довжині ділянки дороги, де можлива поява диких тварин, доцільно повторювати через 2 км.

Знак 1.37 «Дорожні роботи». Ділянка дороги, на якій виконуються роботи.

Знак повинен встановлюватись перед місцями проведения будь-яких робіт на дорозі.

Встановлюється на відстані 150-300 м поза населеними пунктами і 50-100 м в населених пунктах, знак повинен повторно встановлюватись як у населених пунктах, так і поза ними на відстані не меншій ніж 50 м від початку небезпечної ділянки. У випадку, коли знак неможливо розмістити на зазначеній відстані, допускається установлювати другий знак 1.37 безпосередньо біля початку ділянки проведения робіт, при цьому початком ділянки вважається перший за ходом руху напрямний або огороджувальний пристрій.

У разі виконання короткострокових робіт, пов'язаних з профілактичним оглядом колодязів підземних інженерних мереж або прибираниям проїзної частини, допускається встановлювати один знак 1.37 на пересувній опорі на відстані 10-15 м від місця проведения робіт (рис. 61).

На дорогах, що мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, знак 1.37 повинен застосовуватись разом із знаками 4.7 «Об'їзд перешкоди з правого боку» і 4.8 «Об'їзд перешкоди з лівого боку», які використовуються для позначення лінії відхилення траєкторії руху транспортних засобів у місцях проведения ремонтних робіт, а також знаками 5.24.1, 5.24.2 «Зміна напрямку руху на дорозі з розділювальною смугою» на дорогах, що мають розділювальну смугу (рис. 62).

Рис. 61. Приклад розташування знаківі.37 перед ділянкою виконання короткострокових дорожніх робіт в населеному пункті.

Якщо перед ділянкою дороги, де виконуються дорожні роботи, застосовуються і інші знаки, то знак 1.37 установлюється першим по ходу руху, крім випадку, коли поза населеними пунктами перед передуючим цій ділянці дороги перехрестям установлений знак 5.56 «Схема об'їзду».

Рис. 62. Приклад розташування знаківі.37 перед ділянкою виконання дорожніх робіт поза населеним пунктом.

Знак 1.37 може встановлюватися безпосередньо на проїзній частині на переносних опорах жовтого кольору. Знак встановлюється тимчасово на час, необхідний для проведения відповідних робіт на дорозі.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху ділянки доріг, де проводяться ремонтні роботи, повинні захищатися бар'єрами, а в темний час доби — освітлюватися ліхтарями. Доцільно розміщувати ліхтарі оранжевого або червоного кольору по периметру зони виконання дорожніх робіт.

Знак 1.38 «Затори в дорожньому русі». Ділянка дороги, де виникають затори в дорожньому русі через низьку пропускну здатність проїзної частини а також по причині виконання дорожніх робіт чи з інших причин.

Знак встановлюється перед ділянкою дороги з недостатньою пропускною здатністю проїзної частини, де часто усього виникають затори у русі з цієї причини або в зв'язку з проведениям дорожніх робіт. Знак 1.38 може застосовуватися з табличками 7.4.1—7.4.7 «Час дії».

Знак тимчасовий, мае жовте тло і встановлюється на час можливого виникнення заторів для шформування водіїв з метою вибору ними відповідного режиму руху або іншого маршруту.

Якщо існує можливість об'їзду ділянки дороги, де часто виникають затори, то разом з встановленням знаку 1.38 доцільно розмістити знак 5.53 "Покажчик напрямку", або 5.54 " Покажчик напрямків" для інформування водіїв про можливість вибору іншого маршруту руху (рис. 63).

Рис. 63. Приклад сумісного розміщення знаків 1.38 та 5.53

Знак 1.39 «Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка)».

Знак повинен установлюватись перед небезпечними ділянками доріг, де ширина проїзної частини, радіуси заокруглень тощо не відповідають вимогам Державних будівельних норм (ДБН), а також перед місцем або ділянкою концентрації дорожньо-транспортних пригод, визначених відповідно до ГСТУ 218-03450778.090-2001 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги загального користування. Порядок визначення ділянок і місць концентрації дорожньо-транспортних пригод».

Одночасно з розміщенням перед небезпечною ділянкою дороги знаку 1.39 доцільно також забезпечувати шформування водіїв про характер небезпеки шляхом застосування відповідних дорожніх знаків або інформаційного щита на якому коротко пояснюється характер небезпеки та таблички 7.2.1 "Зона дії" для зазначення протяжності небезпечної ділянки (рис. 64).

Рис. 64. Приклад застосування знаку 1.39 з табличкою 7.2.1 та щитом з роз'ясненням характеру небезпеки.