Правила перевезення небезпечних вантажів

Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

Наказ Міністерства внутрішніх справ України
від 26 липня 2004 року N 822

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
20 серпня 2004 р. за N 1040/9639

Відповідно до вимог законів України "Про перевезення небезпечних вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)", а також з метою забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів (далі - Правила) (додаються).

2. Визначити єдиним загальнодержавним центром, що здійснює керівництво в галузі спеціальної підготовки водіїв автотранспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі, Департамент Державтоінспекції МВС України.

3. Начальникові Державтоінспекції МВС України полковнику міліції Георгієнку Г. В.:

3.1. До 1 жовтня 2004 року визначити базові навчально-методичні центри, де організувати навчання викладацького складу регіональних центрів та перепідготовку працівників Державтоінспекції, на яких покладено обов'язки з контролю за перевезенням небезпечних вантажів.

3.2. Розробити та затвердити за погодженням з Міністерством транспорту України навчально-тематичний план і програми курсів спеціальної підготовки водіїв автотранспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, з урахуванням затверджених Правил.

3.3. Забезпечити видання Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів і через засоби масової інформації довести їх вимоги до суб'єктів перевезень небезпечних вантажів.

4. Начальникам ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, УМВС України в областях, місті Севастополі організувати вивчення вимог цього наказу в підпорядкованих підрозділах Державтоінспекції та забезпечити дієвий контроль за його виконанням.

5. Вважати таким, що не застосовується, наказ МВС СРСР від 23.09.85 N 181 "Про затвердження Інструкції про забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом".

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра генерал-майора міліції Присяжнюка А. Й. та Департамент Державтоінспекції (Георгієнко Г. В.) МВС України.

 

Міністр генерал-лейтенант міліції

М. В. Білоконь

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 р. N 822 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 р. за N 1040/9639

ПРАВИЛА
дорожнього перевезення небезпечних вантажів

1. Загальні положення

1.1. Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів (далі - Правила) визначають порядок, а також основні вимоги до забезпечення безпеки цих перевезень автомобільними дорогами на всій території України та обов'язкові для виконання всіма українськими перевізниками.

1.2. Міжнародні дорожні перевезення небезпечних вантажів здійснюються відповідно до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі - ДОПНВ) та інших міжнародних договорів України.

1.3. Небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані.

1.4. Радіоактивні матеріали перевозяться автомобільним транспортом територією України відповідно до Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 23.05.2001 N 18, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.07.2001 за N 591/5782, та цих Правил, у частині, що не врегульована зазначеним документом.

1.5. Суб'єкти перевезень небезпечних вантажів зобов'язані вжити відповідних виду та ступеню небезпеки заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, а в разі аварії, що відбулася, - заходів, що дозволяють максимально обмежити важкі наслідки цієї аварії.

1.6. Терміни, що використовуються у цих Правилах, мають таке значення:

Автоцистерна - спеціалізований транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення рідин, газів або порошкоподібних чи гранульованих речовин та включає одну чи декілька вбудованих цистерн.

Багатоелементний газовий контейнер - контейнер, що складається з елементів, з'єднаних між собою колектором та встановлених у рамі. Елементами багатоелементного газового контейнера вважаються: балони, трубки, зв'язки балонів, барабани під тиском, а також цистерни, призначені для перевезення газів 2-го класу небезпеки місткістю понад 450 л.

Великий контейнер - контейнер, що має внутрішній об'єм понад 3 м³.

Вбудована цистерна - цистерна, що має місткість понад 1000 л і стаціонарно встановлена на транспортному засобі (який стає в цьому випадку автоцистерною) чи є невід'ємною частиною рами такого транспортного засобу.

Великогабаритна тара - тара, яка складається із зовнішньої тари, що вміщує в собі вироби або внутрішню тару, призначена для механізованої обробки, має вагу нетто понад 400 кг або місткість понад 450 л та її об'єм не перевищує 3 м³.

Відкритий контейнер - контейнер з відкритим верхом або контейнер, основою якого є платформа.

Відкритий транспортний засіб - транспортний засіб, платформа якого обладнана тільки бортами.

Відповідальний за наповнення - юридична або фізична особа, що завантажує небезпечний вантаж в цистерну (автоцистерну, знімну цистерну, переносну цистерну або контейнер-цистерну) та (або) транспортний засіб, великий чи малий контейнер для перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом), а також в транспортний засіб-батарею або багатоелементний газовий контейнер.

Відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична або фізична особа, яка підготовлює та подає цей вантаж до перевезення.

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Група упаковки - група, до якої можуть бути віднесені деякі речовини залежно від ступеня небезпеки, яким вони характеризуються. Групи упаковки мають такі значення:

група упаковки I - речовини з високим ступенем небезпеки;

група упаковки II - речовини із середнім ступенем небезпеки;

група упаковки III - речовини з низьким ступенем небезпеки.

Закритий контейнер - контейнер із суцільною оболонкою, який має жорсткий дах, жорсткі бокові та торцеві стінки і днище. Цей термін включає контейнер з дахом, що здатен відкриватися та який може бути закритим під час перевезення.

Закритий транспортний засіб - транспортний засіб з кузовом, що може закриватися.

Знімна цистерна - будь-яка цистерна за винятком вбудованої (переносна цистерна, контейнер-цистерна чи елемент транспортного засобу-батареї або багатоелементного газового контейнера) місткістю понад 450 л, яка призначена для перевезення вантажів без перевантаження та зазвичай підлягає обробці тільки в порожньому стані.

Контейнер - предмет транспортного обладнання (клітка чи інший подібний пристрій), який:

а) призначений для багаторазового використання та має постійне призначення;

б) спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження вантажів;

в) обладнаний пристроями, що полегшують його закріплення та перевантаження з одного транспортного засобу на інший;

г) сконструйований таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати.

Контейнер середньої вантажопідйомності для масових вантажів - жорстка чи м'яка переносна тара, яка:

а) має місткість:

не більше 3,0 м³ (3000 л) для твердих речовин та рідин груп упаковки II та III;

не більше 1,5 м³ для твердих речовин групи упаковки I, коли використовуються м'які, жорсткі пластмасові, складені, картонні чи дерев'яні контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів;

не більше 3,0 м³ для твердих речовин групи упаковки I, коли використовуються металеві контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів;

не більше 3,0 м³ для радіоактивного матеріалу 7-го класу небезпеки;

б) призначена для механізованого завантаження, перевантаження та розвантаження;

в) витримує навантаження, які виникають при технологічних вантажно-розвантажувальних операціях та перевезенні.

Контейнер-цистерна - предмет транспортного обладнання, що відповідає терміну "контейнер", складається з корпусу й елементів обладнання, включаючи обладнання, яке забезпечує можливість переміщення контейнера-цистерни без значної зміни його положення, та має місткість понад 0,45 м³ і використовується для перевезення рідких, порошкоподібних чи гранульованих речовин.

Критий брезентом контейнер - відкритий контейнер, що має брезент для захисту вантажу.

Критий брезентом транспортний засіб - відкритий транспортний засіб, що має брезент для захисту вантажу.

Небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини, самореактивні речовини і тверді десенсибілізовані вибухові речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - окиснювальні речовини; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні (отруйні) речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Номер Організації Об'єднаних Націй - чотиризначний ідентифікаційний номер речовини або виробу згідно з Рекомендаціями Організації Об'єднаних Націй з перевезення небезпечних вантажів. Типовими правилами (ST/SG/AC.10/1/Rev.13).

Номінальна місткість посудини - номінальний об'єм небезпечної речовини, що міститься в посудині, виражений у літрах. У випадку балонів для стиснутих газів номінальною місткістю балона є його місткість при заповненні водою.

Одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична або фізична особа, яка одержує небезпечний вантаж від перевізника.

Опалювальний пристрій - пристрій, в якому безпосередньо використовується рідке чи газоподібне паливо і не вживається тепло, що відходить від двигуна транспортного засобу.

Оператор контейнера-цистерни (переносної цистерни) - юридична або фізична особа, на ім'я якої зареєстрований контейнер-цистерна (переносна цистерна).

Пакет - оболонка, що використовується одним вантажовідправником для об'єднання однієї або декількох упаковок в окрему одиницю з метою полегшення вантажно-розвантажувальних операцій.

Перевезення навалом (насипом) - перевезення неупакованих твердих речовин та виробів у транспортних засобах чи контейнерах. Цей термін не поширюється на упаковані вантажі та речовини, що перевозяться в цистернах.

Перевізник небезпечного вантажу - юридична або фізична особа, яка здійснює перевезення небезпечного вантажу.

Переносна цистерна - цистерна для комбінованих перевезень, що має місткість понад 450 л і складається з корпусу із сервісним обладнанням, необхідним для перевезення небезпечних речовин. Ця цистерна має бути здатною завантажуватися і розвантажуватися без зняття конструкційного обладнання. Вона повинна забезпечувати завантаження, перевантаження та розвантаження в наповненому стані.

Повне завантаження - будь-який вантаж одного вантажовідправника, при перевезенні якого транспортний засіб чи великий контейнер завантажується тільки цим вантажем і всі операції із завантаження чи розвантаження якого здійснюються відповідно до інструкцій вантажовідправника або вантажоодержувача.

Тара - ємність, необхідна для розміщення речовини.

Тара аварійна - спеціальна тара, в якій містяться пошкоджені упаковки та упаковки, що мають дефекти, а також небезпечні вантажі, що просочились чи просипались.

Тара багаторазового використання - тара, яка була перевірена та визнана такою, що не має дефектів, які можуть вплинути на її здатність витримувати експлуатаційні іспити.

Тара комбінована - тара, що складається із зовнішньої (транспортної) тари та вкладених в неї однієї чи декількох одиниць внутрішньої тари.

Тара неочищена - тара, що містить залишки небезпечних вантажів.

Температура спалаху - найнижча температура рідини, при якій її пари утворюють легкозаймисту суміш із повітрям.

Транспортний засіб-батарея - спеціалізований транспортний засіб з комплектом елементів, з'єднаних між собою колектором та стаціонарно встановлених на транспортній одиниці. Елементами транспортного засобу-батареї вважаються балони, трубки, зв'язки балонів, барабани під тиском, а також цистерни, призначені для перевезення газів 2-го класу небезпеки, місткістю понад 450 л.

Транспортна одиниця - состав, що складається з автотранспортного засобу та зчепленого з ним причепа, або тільки автотранспортний засіб, до якого не причеплено причіп.

Транспортний засіб EX/II або EX/III - транспортний засіб, призначений для перевезення вибухових речовин та виробів.

Транспортний засіб FL - транспортний засіб, призначений для перевезення рідин з температурою спалаху не вище 61° C або легкозаймистих газів у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах, або багатоелементних газових контейнерах місткістю понад 3 м³, у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м³, а також транспортний засіб-батарея місткістю понад 1 м³, призначений для перевезення легкозаймистих газів.

Транспортний засіб OX - транспортний засіб, призначений для перевезення стабілізованого пероксиду водню чи стабілізованого водного розчину пероксиду водню з масовою часткою пероксиду водню більш ніж 60 % (клас небезпеки 5.1 N ООН 1215) у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах місткістю понад 3 м³, а також у вбудованих цистернах чи знімних цистернах місткістю понад 1 м³.

Транспортний засіб AT - транспортний засіб, окрім транспортних засобів FL чи OX, призначений для перевезення небезпечних вантажів у контейнерах-цистернах чи переносних цистернах, або багатоелементних газових контейнерах місткістю понад 3 м³, а також у вбудованих цистернах чи знімних цистернах місткістю понад 1 м³, а також транспортний засіб-батарея місткістю понад 1 м³, окрім транспортних засобів-батарей типу FL.

Упаковка - вантаж, що складається з тари, великогабаритної тари, посудини для газів, контейнера середньої вантажопідйомності для масових вантажів та їх вмісту, підготовлений для відправлення.

Фумігація - газація, знищення шкідників та збудників хвороб рослин отруйними парами та газами.

Цистерна - корпус, включаючи його сервісне і конструкційне обладнання. Коли термін "цистерна" використовується окремо, він означає контейнер-цистерну, переносну цистерну, знімну цистерну та вбудовану цистерну, включаючи цистерни, що є елементами транспортних засобів-батарей чи багатоелементних газових контейнерів.

1.7. Положення Правил не поширюється на:

а) термінові перевезення небезпечних вантажів, які здійснюються з метою рятування людей або захисту навколишнього середовища, за умови, що вжито всіх належних заходів до забезпечення повної безпеки таких перевезень і про здійснення таких перевезень повідомлено Державтоінспекцію МВС України;

б) перевезення машин або механізмів, не зазначених у додатку 15 до цих Правил, які містять небезпечні вантажі у внутрішньому або експлуатаційному устаткуванні цих машин або механізмів;

в) гази, які містяться в паливних баках транспортного засобу, що здійснює перевезення, і призначені для забезпечення тяги або для функціонування будь-якого устаткування транспортного засобу (наприклад холодильного);

г) гази, що містяться в обладнанні, яке використовується для експлуатації транспортного засобу (наприклад у вогнегасниках, шинах, навіть якщо вони перевозяться як запасні частини або вантаж);

ґ) окиснювальні гази та задушливі гази, які перевозяться в посудинах чи резервуарах за умови, що тиск газу в посудині чи резервуарі при температурі 15° C не перевищує 200 кПа (2 бар) та що під час перевезення газ цілком перебуває в газоподібному стані. Сюди включаються будь-які види посудин та резервуарів, що, наприклад, є частиною машин та приладів;

д) гази, що містяться в харчових продуктах чи напоях;

е) рідке паливо, яке міститься в паливних баках транспортного засобу, що здійснює перевезення, і призначене для забезпечення тяги або для функціонування будь-якого обладнання транспортного засобу. Загальна місткість вбудованих паливних баків не повинна перевищувати 1500 л на одну транспортну одиницю, а місткість бака, встановленого на причепі, не повинна перевищувати 500 л. У переносних паливних ємностях (наприклад каністрах) можна перевозити не більше 60 л палива на одну транспортну одиницю. Ці обмеження не поширюються на транспортні засоби рятувальних служб;

є) перевезення речовин, які упаковані в обмежених кількостях, за умови виконання вимог до упаковки та їх маркування, викладених у главі 3.4 додатка A до ДОПНВ.

1.8. До перевезення небезпечних вантажів в упаковках без перевищення максимальних кількостей на транспортну одиницю, що вказані в додатку 1 до цих Правил, застосовуються вимоги таких розділів Правил:

розділ 2 "Підготовка небезпечного вантажу до перевезення";

розділ 3 "Маркування упаковок";

розділ 4 "Способи перевезення небезпечних вантажів", пункти 4.3.7 та 4.3.8;

розділ 5 "Загальні вимоги до транспортних одиниць та їх обладнання", підпункт а) пункту 5.2 (незалежно від дати реєстрації транспортних засобів);

розділ 7 "Підготовка водіїв та інших осіб, обов'язки яких пов'язані з автомобільними перевезеннями небезпечних вантажів", підрозділ 7.2;

розділ 9 "Перевізні документи", підпункти а), ґ) та є) пункту 9.1;

розділ 11 "Завантаження, розвантаження та оброблення небезпечних вантажів", крім пунктів 11.18 - 11.21;

розділ 13 "Вимоги до екіпажу транспортного засобу, що здійснює перевезення небезпечних вантажів", пункт 13.6;

розділ 14 "Нагляд за транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі";

розділ 15 "Обов'язки учасників перевезень у сфері забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів";

розділ 16 "Контроль за дорожнім перевезенням небезпечних вантажів".

2. Підготовка небезпечного вантажу до перевезення

2.1. Небезпечні вантажі перед початком перевезення повинні бути класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів) небезпеки. При цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 ще й група упаковки. Для вибухових речовин додатково визначається група сумісності.

2.2. Відповідно до конкретних найменувань та властивостей, для речовин або виробів згідно з додатком 15 до цих Правил визначається номер ООН, клас (підклас) небезпеки, вид додаткової небезпеки та група упаковки.

Якщо вироби або речовина не зазначені конкретно за найменуванням у додатку 15 до цих Правил, вони повинні бути класифіковані за результатами випробувань.

Термін класифікації хімічної речовини не повинен перевищувати визначеного технологією.

2.3. Класифікація здійснюється вантажовідправником.

2.4. Вироби або речовини упаковуються згідно з інструкціями з упакування, наданими в пунктах 4.1.4.1 - 4.1.4.3 додатка A до ДОПНВ з урахуванням особливих та спеціальних вимог, якщо не передбачається інший спосіб перевезення. Тара чи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, використання яких не дозволено інструкціями з упакування, не повинні використовуватись для перевезення тієї чи іншої речовини або виробу, за винятком випадків, коли це дозволено на підставі тимчасового відступу, погодженого країнами - учасницями ДОПНВ відповідно до розділу 1.5.1 додатка A до ДОПНВ.

Упаковки, що не зазначені у вищевказаних інструкціях, можуть використовуватись для внутрішніх перевезень за згодою компетентних органів за умови відповідності вимогам стандартів.

2.5. Небезпечні вантажі упаковуються в тару, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, та великогабаритну тару, яка має бути досить міцною, щоб витримати удари та навантаження, які виникають під час перевезення, у тому числі при перевантаженнях, а також при будь-якому переміщенні з піддону або вилученні з пакета з метою подальшої ручної або механізованої обробки. Тара, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритну тару, повинна мати таку конструкцію та зачинятися таким чином, щоб запобігати будь-якому витоку вмісту, що може виникнути за звичайних умов перевезення в результаті вібрації, зміни температури, вологості або тиску. На зовнішній поверхні упаковок не повинно бути залишків небезпечних речовин.

2.6. Компоненти тари (включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритну тару), що знаходяться в безпосередньому контакті з небезпечними вантажами:

а) не повинні піддаватися впливу цих небезпечних вантажів;

б) не повинні викликати небезпечних ефектів або вступати в хімічні реакції з небезпечними вантажами;

в) у разі необхідності мають забезпечуватись відповідним внутрішнім покриттям або їхня внутрішня поверхня повинна бути відповідним чином оброблена.

2.7. При наповненні тари (включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів) рідинами необхідно залишати досить вільного простору для запобігання витоку або деформації тари в результаті розширення рідини через зміну температури навколишнього середовища під час перевезення. Ступінь наповнення не повинна перевищувати значень, визначених згідно з пунктом 4.1.1.4 додатка A до ДОПНВ.

2.8. Різні небезпечні вантажі або небезпечні вантажі разом з іншими вантажами можуть упаковуватися сумісно в комбіновану тару, якщо сумісне упакування дозволяється відповідно до положень ДОПНВ та за умови виконання розділу 4.1.10 додатка A до ДОПНВ або підпункту b) пункту 1.1.4.2 додатка A до ДОПНВ, якщо дорожнє перевезення здійснюється до морського або повітряного чи після них.

2.9. Небезпечні вантажі не повинні бути в одній і тій самій зовнішній тарі або великогабаритній тарі разом з іншими вантажами, у тому числі небезпечними, якщо вони можуть вступати один з одним в небезпечну реакцію та викликати:

а) займання та (або) виділення значної кількості тепла;

б) виділення легкозаймистих, задушливих, токсичних та (або) окиснювальних газів;

в) утворення корозійних речовин;

г) утворення нестійких речовин.

2.10. Внутрішня тара повинна укладатися в зовнішню тару в такий спосіб, щоб за звичайних умов перевезення не стався її розрив, прокол або витік її вмісту в зовнішню тару. Ламка внутрішня тара або внутрішня тара, що легко пробивається, - така, як скляна, фарфорова, керамічна тощо, має укладатись у зовнішню тару з використанням відповідних прокладних матеріалів. Будь-який витік вмісту не повинен істотно погіршувати захисні властивості прокладних матеріалів або зовнішньої тари.

2.11. Тара, що використовується для небезпечних вантажів, повинна відповідати вимогам ДОПНВ (стандартів).

2.12. Кожна одиниця тари, у тому числі контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритна тара, за винятком внутрішньої тари в комбінованій тарі, повинна відповідати типу конструкції, випробуваному та затвердженому згідно з вимогами, викладеними в главах 6.1 - 6.6 додатка A до ДОПНВ, і мати належне маркування.

2.13. Тара перед наповненням та пред'явленням до перевезення перевіряється вантажовідправником і не повинна мати слідів корозії, забруднення та інших ушкоджень. Тара, призначена для багаторазового використання, з появою ознак зменшення міцності не повинна використовуватись для перевезень або має бути відновлена таким чином, щоб бути здатною витримати іспити за типом конструкції. При цьому вона повинна мати належне маркування відповідно до пункту 6.1.3.4 додатка A до ДОПНВ.

2.14. Ушкоджені упаковки та упаковки, що мають дефекти, а також небезпечні вантажі, що просочились чи розсипались, можуть перевозитись в аварійній тарі, випробуваній та маркованій згідно з вимогами пункту 6.1.5.1.11 додатка A до ДОПНВ. Аварійна тара може використовуватись тільки в тому разі, якщо ушкодження упаковок сталося під час перевезення.

2.15. Відповідальність за правильну класифікацію, маркування небезпечного вантажу, маркування та придатність власної тари до перевезення небезпечного вантажу несе вантажовідправник.

3. Маркування упаковок

3.1. На кожну упаковку з небезпечними вантажами повинен наноситись номер ООН, який відповідає вмісту упаковки. Перед цим номером проставляються літери "UN" - у разі міжнародних перевезень або "ООН" - у разі внутрішніх перевезень. Якщо упаковка відсутня, маркування наноситься на сам виріб або на його опору, транспортно-завантажувальне обладнання чи пристрій для його зберігання та запускання.

3.2. На кожну упаковку, що містить вантажі 1-го класу небезпеки, додатково наноситься належне відвантажувальне найменування. Це найменування повинно відповідати вимогам розділу 3.1.2 додатка A до ДОПНВ, наноситись українською мовою, а при виконанні міжнародних перевезень дублюватись англійською, французькою або німецькою мовами, якщо міжнародними договорами не передбачено інше.

3.3. Аварійна тара додатково маркується словом "АВАРІЙНА".

3.4. На контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів місткістю понад 450 л маркування повинно наноситись на дві протилежні бічні стінки.

3.5. Всі маркувальні написи на упаковці повинні бути:

а) чітко видимими та розбірливими;

б) здатними витримати вплив будь-яких погодних умов без істотного зменшення їх якості.

3.6. Крім зазначених у цьому розділі маркувань, на упаковки, тару та вироби може наноситись додаткове маркування згідно з вимогами відповідних нормативних документів.

3.7. У разі перевезення небезпечних вантажів на упаковки повинні наноситись знаки небезпеки, вказані для цих вантажів у додатку 15 до цих Правил.

3.8. Знаки небезпеки повинні за кольором, символами та загальною формою відповідати зразкам, наведеним у додатку 2 до цих Правил.

3.9. Усі знаки небезпеки на упаковках:

а) повинні розміщуватись з одного боку, якщо розміри упаковки дають змогу це зробити, а на упаковках з вантажами 1-го класу небезпеки - поруч з відповідним відвантажувальним найменуванням;

б) повинні бути розміщені таким чином, щоб їх нічого не затуляло і не загороджувало та забезпечувалося вільне їх бачення;

в) якщо вимагається нанесення кількох знаків небезпеки, вони повинні бути розміщені поруч один біля одного.

3.10. Якщо упаковка має неправильну геометричну форму або малі розміри, які не дозволяють належним чином розмістити на ньому знаки небезпеки, дозволяється їх наносити за допомогою надійно закріпленої етикетки або в інший спосіб.

3.11. На контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів місткістю понад 450 л знаки небезпеки повинні розміщуватись на двох протилежних стінках.

3.12. Кожна упаковка або транспортний пакет, які містять матеріали 7-го класу небезпеки, повинні мати на двох протилежних зовнішніх боках знаки небезпеки зразка N 7A, 7B або 7C залежно від категорії упаковки або пакета, а в разі необхідності - додатковий знак небезпеки зразка N 7E. Ці вимоги не стосуються звільнених упаковок 7-го класу небезпеки та пакетів, що містять такі упаковки.

3.13. Знак небезпеки N 11 наноситься на протилежних боках упаковок, що містять рідини чи охолоджені скраплені гази в ємностях з невидимими зовні затворами або вентиляційними отворами, а також на протилежних боках ємностей (без зовнішньої тари), обладнаних вентиляційними отворами.

3.14. На пакет наноситься маркування та знаки небезпеки відповідно до всіх небезпечних вантажів, що містяться в ньому, за винятком випадків, коли знаки та маркування, нанесені на упаковки, що знаходяться в цьому пакеті, добре видимі зовні. Якщо для різних упаковок потрібні лише один напис або один знак небезпеки, їх досить нанести один раз.

3.15. Якщо в упаковці знаходяться два чи більше небезпечних вантажів, воно позначається відповідними знаками небезпеки та маркувальними написами для кожного з вантажів. Знак додаткової небезпеки не наноситься у випадках, коли знак основної небезпеки вже вказує на цю небезпечну властивість вантажу.

3.16. Неочищена тара з-під небезпечного вантажу повинна бути маркована і позначена знаками небезпеки так само, як і в наповненому стані.

3.17. Знаки небезпеки, за винятком знака небезпеки N 11, повинні мати форму квадрата, повернутого на 45°, з мінімальними розмірами 100 х 100 мм. Паралельно кромці знака на відстані 5 мм від неї по всьому периметру повинна бути смуга того ж кольору, що і зображений символ. Знак небезпеки N 11 повинен мати форму прямокутника, який має розмір 148 х 210 мм. Розміри знаків небезпеки залежно від розмірів упаковок можуть бути зменшені за умови їх чіткої видимості.

У верхній частині знаків небезпеки, за винятком знака N 11, зображується символ небезпеки відповідного класу. На знаках небезпеки для вантажів підкласів 1.4, 1.5 та 1.6 замість символу небезпеки вказується номер відповідного підкласу.

У нижньому куті на знаках небезпеки вказується:

а) для вантажів класів небезпеки 1, 2, 3, 5.1, 5.2, 7, 8 і 9 - відповідний номер класу;

б) для вантажів класів небезпеки 4.1, 4.2 та 4.3 - тільки цифра "4";

в) для вантажів класів небезпеки 6.1 та 6.2 - тільки цифра "6".

Крім того, на знаках небезпеки для вантажів підкласів 1.1, 1.2 та 1.3 у нижньому куті знака додатково вказується номер підкласу та літера групи сумісності речовини або виробу, а для вантажів підкласів 1.4, 1.5 та 1.6 - літера групи сумісності.

На знаках небезпеки, крім знаків для матеріалів 7-го класу небезпеки, під символом небезпеки може бути текст із вказівкою виду небезпеки та запобіжних заходів, які слід приймати при обробленні вантажу.

Символи небезпеки, текст та цифри, що наносяться на знаках небезпеки, повинні бути чорного кольору на всіх знаках небезпеки, крім:

а) знака небезпеки для 8-го класу, де текст (якщо він є) та номер класу небезпеки повинні бути білого кольору;

б) знаків небезпеки з цілком зеленим, червоним або синім тлом, де вони можуть бути білого кольору.

3.18. Небезпечні вантажі, упаковані в комбіновану тару чи на лотках, обгорнуті в термоусадочний матеріал або у плівку, максимальна кількість яких не перевищує зазначеної для відповідного вантажу в додатку 3 до цих Правил, повинні мати чітке та довговічне маркування з такими даними:

а) номером ООН, який відповідає вмісту упаковки, якщо в упаковці міститься лише один небезпечний вантаж;

б) літерами "LQ" або номерами ООН, які відповідають вмісту упаковки, якщо в одній упаковці знаходиться декілька вантажів з різними номерами ООН.

Перед номерами ООН мають стояти літери "UN" - у разі міжнародних перевезень або "ООН" - у разі внутрішніх перевезень.

3.19. Маркування, зазначене в пункті 3.18, наноситься посередині квадрата розміром 100 х 100 мм, повернутого на 45°. Залежно від розміру упаковки розміри маркування можуть бути зменшені за умови, що воно залишиться чітким та розбірливим.

3.20. У випадках дорожнього перевезення небезпечного вантажу перед наступним морським, залізничним або повітряним чи після них упаковки можуть бути марковані та позначені знаками небезпеки згідно з вимогами нормативних документів, які регламентують перевезення небезпечних вантажів цими видами транспорту.

4. Способи перевезення небезпечних вантажів

1 Для перевезення небезпечних вантажів потрібно обов'язкове визначення способу перевезення.

2 Якщо великий контейнер відповідає вимогам, що застосовуються до кузовів транспортних засобів, передбачених у цій частині та в частині 6 цих Правил для конкретних вантажів, то до кузова транспортного засобу, на який завантажено такий контейнер, зазначені вимоги можуть не застосовуватись.

4.3. Перевезення в упаковках

4.3.1. В упаковках, контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів і великогабаритній тарі можуть перевозитись тільки ті речовини та вироби, для яких такий спосіб перевезення допускається положеннями ДОПНВ.

4.3.2. Упаковки можуть завантажуватись (якщо не передбачено інше) у:

а) закриті транспортні засоби чи закриті контейнери;

б) криті брезентом транспортні засоби чи криті брезентом контейнери;

в) відкриті транспортні засоби чи відкриті контейнери.

4.3.3. У закритих або критих брезентом транспортних засобах чи контейнерах перевозяться упаковки з тарою, виготовленою з чутливих до вологи матеріалів, а також упаковки, що містять такі небезпечні вантажі:

а) самореактивні речовини (клас небезпеки 4.1);

б) речовини, здатні до самозаймання (клас небезпеки 4.2);

в) речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою (клас 4.3);

г) органічні пероксиди (клас небезпеки 5.2);

ґ) інші небезпечні речовини та вироби (клас небезпеки 9).

4.3.4. Упаковки, що містять вибухові речовини, повинні перевозитись тільки в транспортних засобах EX/II та EX/III. Причепи (за винятком напівпричепів), які відповідають вимогам, що висуваються до транспортних засобів EX/II або EX/III, можуть буксируватися автотранспортними засобами, що не відповідають цим вимогам. Вибір типу транспортного засобу залежить від кількості вантажу, що перевозиться, яка обмежується з розрахунку на одну транспортну одиницю відповідно до положень пункту 4.3.6 цих Правил.

4.3.5. При перевезенні сипких та порошкоподібних речовин, піротехнічних засобів 1-го класу небезпеки, які мають класифікаційні коди 1.1C, 1.1D, 1.1G, 1.3C та 1.3G, а також піротехнічних засобів у контейнері його підлога повинна мати неметалеву поверхню або покриття.

4.3.6. Загальна маса нетто вибухової речовини (для вибухових виробів загальна маса нетто вибухової речовини, що міститься у всіх виробах), що перевозиться на одній транспортній одиниці, не повинна перевищувати зазначених у таблиці 1 цих Правил показників.

Таблиця 1. Максимально допустима маса нетто (кг) вибухової речовини на одну транспортну одиницю

Транспортна одиниця	Підклас	1.1		1.2	1.3	1.4		1.5 і 1.6	Порожня неочищена тара
	Група сумісності	1.1A	Окрім 1.1A			Окрім 1.4S	1.4S
EX/II		6,25	1000	3000	5000	15000	Не обмежується	5000	Не обмежується
EX/III		18,75	16000	16000	16000	16000	Не обмежуються	16000	Не обмежується

В разі сумісного завантаження в одну транспортну одиницю речовин і виробів різних підкласів 1-го класу, весь вантаж розглядається як вантаж, що належить до найбільш небезпечного підкласу (в такому порядку: 1.1, 1.5, 1.2, 1.3, 1.6, 1.4). При цьому маса нетто вибухових речовин групи сумісності S не враховується.

При перевезенні речовин підкласу 1.5D разом з речовинами або виробами підкласу 1.2, весь вантаж розглядається як вантаж підкласу 1.1.

4.3.7. Закриті транспортні засоби та контейнери, в яких перевозяться упаковки, що містять стиснені або зріджені гази чи розчинений під тиском ацетилен, обладнуються вентиляцією.

4.3.8. Органічні пероксиди та самореактивні речовини, які вимагають регулювання температури, повинні перевозитись без перевищення контрольної температури, включаючи завантаження, розвантаження, а також будь-які проміжні зупинки. Методи регулювання температури зазначені в спеціальному положенні V8 глави 7.2 додатка A до ДОПНВ.

4.3.9. Кількість самореактивних речовин класу 4.1 або органічних пероксидів класу 5.2, що перевозиться на одній транспортній одиниці, не повинна перевищувати зазначених у таблиці 2 цих Правил показників.

Таблиця 2. Максимально допустима кількість (кг) самореактивних речовин класу 4.1 та органічних пероксидів класу 5.2 на одну транспортну одиницю

Органічні пероксиди або самореактивні речовини	Максимальна кількість на одну транспортну одиницю
Речовини типу B, що не вимагають регулювання температури	1000 та 5000 кг, якщо у верхній частині вантажного простору є вентиляція і теплоізоляція транспортної одиниці виконана з жароміцного матеріалу
Речовини типу C, що не вимагають регулювання температури	10000
Речовини типів D, E або F, що не вимагають регулювання температури	20000
Речовини типу B, що вимагають регулювання температури	1000 або 5000 кг, якщо теплоізоляція транспортної одиниці виконана з жароміцного матеріалу
Речовини типу C, що вимагають регулювання температури	5000 або 10000 кг, якщо теплоізоляція транспортної одиниці виконана з жароміцного матеріалу
Речовини типів D, E або F, що вимагають регулювання температури	20000

4.3.10. В разі сумісного перевезення на одній транспортній одиниці декількох речовин не повинні перевищуватись наведені в таблиці 2 цих Правил граничні значення, а загальна кількість умісту не повинна перевищувати 20000 кг.

4.4. Перевезення небезпечних речовин або виробів навалом (насипом).

4.4.1. Небезпечні речовини або вироби можуть перевозитись навалом (насипом) у транспортних засобах та контейнерах лише в тому випадку, якщо вони конкретно зазначені в додатку 4 до цих Правил. Неочищена порожня тара також може перевозитись навалом.

4.4.2. Під час перевезення навалом (насипом) необхідно вжити відповідних заходів до запобігання висипанню або витоку небезпечної речовини. Завантаження транспортних засобів з ушкодженими кузовами або ушкоджених контейнерів забороняється.

4.4.3. До конструкції транспортних засобів і контейнерів, в яких допущено перевезення навалом (насипом) небезпечних речовин та виробів, застосовуються додаткові вимоги відповідно до додатка 4 до цих Правил.

4.5. Перевезення в цистернах.

4.5.1. Небезпечні речовини можуть перевозитись у вбудованих цистернах (автоцистернах), знімних цистернах, транспортних засобах-батареях, переносних цистернах, контейнерах-цистернах та багатоелементних газових контейнерах лише у тому разі, якщо це передбачається положеннями ДОПНВ.

4.5.2. Цистерни повинні завантажуватися тільки тими небезпечними вантажами, до перевезення яких вони допущені і які при контакті з матеріалами корпусу цистерни, прокладок та обладнання не можуть вступати з ними в небезпечну реакцію, утворювати небезпечні продукти або значно знижувати міцність матеріалу.

4.5.3. Хімічно нестійкі речовини допускаються до перевезення тільки тоді, коли вжито всіх необхідних заходів до запобігання їх небезпечному розкладанню, перетворенню чи полімеризації під час перевезення.

4.5.4. Ступінь наповнення рідинами вбудованих цистерн, переносних цистерн, контейнерів-цистерн, знімних цистерн не повинен перевищувати граничних значень, викладених у главах 4.2 - 4.4 додатка A до ДОПНВ.

4.5.5. Якщо корпуси цистерн, призначених для перевезення рідин, не поділені за допомогою перегородок чи хвилезаспокоювачів на відсіки максимальною місткістю 7500 л, вони мають наповнюватись або понад 80 % або менше ніж 20 % їх ємності.

4.5.6. У разі завантаження речовини в нагрітому стані температура зовнішньої поверхні цистерни, за винятком отворів та їхніх запірних пристроїв чи теплоізоляції, під час перевезення не повинна перевищувати 70° C.

4.5.7. Переносні цистерни, контейнери-цистерни, багатоелементні газові контейнери повинні завантажуватись на транспортний засіб таким чином, щоб бути захищеними обладнанням транспортного засобу або власним обладнанням від бокових чи поздовжніх ударів та від перекидання. Якщо конструкція зазначених цистерн, включаючи сервісне обладнання, може витримати удари і є стійкою до перекидання, то в подібному захисті немає потреби.

4.5.8. Не допускаються залишки небезпечних вантажів на зовнішній поверхні завантажених та порожніх цистерн.

4.5.9. З'єднувальні трубопроводи між зв'язаними корпусами цистерн транспортної одиниці та гнучкі шланги для наповнення і спорожнення, які не з'єднані з корпусом постійним кріпленням, під час перевезення повинні бути порожніми.

4.5.10. Речовини, здатні вступити в небезпечну реакцію одна з одною, не повинні перевозитись у суміжних відсіках цистерн, за винятком випадків, коли між цими відсіками є перегородка, товщина якої не менша за товщину стінок самої цистерни. Небезпечними реакціями вважаються:

а) займання та (або) виділення значної кількості тепла;

б) виділення легкозаймистих, задушливих, токсичних та (або) окиснювальних газів;

в) утворення корозійних речовин;

г) утворення нестійких речовин;

ґ) небезпечне підвищення тиску.

4.5.11. Речовини, здатні вступити в небезпечну реакцію одна з одною, можуть перевозитись у відсіках однієї й тієї ж цистерни, якщо ці відсіки розмежовуються незаповненим простором чи порожнім відсіком, розміщеним між завантаженими відсіками.

4.5.12. Всі елементи транспортного засобу-батареї або багатоелементного газового контейнера при перевезенні повинні містити тільки один і той же газ.

4.5.13. Порожні неочищені цистерни допускаються до перевезення на тих же умовах, що і в наповненому стані.

4.5.14. Корпуси цистерн, елементи транспортних засобів-батарей та багатоелементних газових контейнерів, призначені для перевезення небезпечних вантажів та їх обладнання, повинні періодично перевірятися. Порядок проведення перевірок встановлюється Державтоінспекцією МВС України та Міністерством транспорту України. Періодичність перевірок та перелік операцій, що виконуються під час перевірок, зазначені в таблиці 3 цих Правил. Крім цього, періодичність та перелік можуть визначатись ДНАОП 0.00-1.07-94 "Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском" (затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104).

Таблиця 3. Вимоги до періодичних випробувань цистерн

Найменування цистерни	Максимальний термін між випробуваннями	Перелік операцій, які повинні виконуватись при перевірках
Переносні цистерни для речовин класів небезпеки 3 - 9 та неохолоджених скраплених газів	5 років	Зовнішній огляд Внутрішній огляд Гідравлічне випробування
	2,5 року	Внутрішній та зовнішній огляд цистерни та її фітингів1 Випробування на герметичність Перевірка задовільного функціонування всього сервісного обладнання
Переносні цистерни для охолоджених скраплених газів	2,5 року	Зовнішній огляд цистерни та її фітингів Випробування на герметичність Перевірка задовільного функціонування всього сервісного обладнання Зняття показань вакуумметра, якщо він є
Вбудовані цистерни Знімні цистерни Транспортні засоби-батареї, елементами яких є цистерни	6 років	Зовнішній огляд Внутрішній огляд Гідравлічне випробування під тиском2
	3 роки	Випробування на герметичність корпусу разом з його устаткуванням та перевірка задовільного функціонування всього обладнання
Контейнери-цистерни Багатоелементні газові контейнери, елементами яких є цистерни	5 років	Зовнішній огляд Внутрішній огляд Гідравлічне випробування під тиском2
	2,5 року	Випробування на герметичність корпусу разом з його устаткуванням та перевірка задовільного функціонування всього обладнання
Вбудовані цистерни, знімні цистерни, а також транспортні засоби-батареї, елементами яких є цистерни для речовин з ООН: 1008, 1017, 1048, 1050, 1053, 1067, 1076, 1079	3 роки	Зовнішній огляд Внутрішній огляд Перевірка задовільного функціонування всього обладнання Гідравлічне випробування під тиском2
Контейнери-цистерни та багатоелементні газові контейнери, елементами яких є цистерни для речовин з ООН: 1008, 1017, 1048, 1050, 1053, 1067, 1076, 1079	2,5 року	Зовнішній огляд Внутрішній огляд Перевірка задовільного функціонування всього обладнання Гідравлічне випробування під тиском2
Вбудовані цистерни, знімні цистерни, а також транспортні засоби-батареї, елементами яких є цистерни для охолоджених скраплених газів	Після шести років експлуатації, а потім через кожні 12 років	Зовнішній огляд Внутрішній огляд Перевірка задовільного функціонування всього обладнання. Гідравлічне випробування під тиском2
	6 років	Випробування на герметичність
Контейнери-цистерни та багатоелементні газові контейнери, елементами яких є цистерни для охолоджених скраплених газів	Після восьми років експлуатації, а потім через кожні 12 років3	Зовнішній огляд Внутрішній огляд Перевірка задовільного функціонування всього обладнання Гідравлічне випробування під тиском2
Транспортні засоби-батареї Багатоелементні газові контейнери	5 років	Випробування на герметичність при максимальному робочому тискові Зовнішній огляд конструкції, елементів і сервісного обладнання без демонтажу4

____________
¹ Внутрішній огляд переносних цистерн, призначених для перевезення тільки однієї речовини, може не проводитись або замінятись іншими випробуваннями чи процедурами перевірки, визначеними компетентним органом або уповноваженою організацією.

² За погодженням з компетентним органом, гідравлічне випробування під тиском корпусів цистерн, призначених для перевезення порошкоподібних і гранульованих речовин, може не проводитись або замінятись випробуваннями на герметичність. Для цистерн з вакуумною ізоляцією випробування та перевірка внутрішнього стану можуть замінятись випробуваннями на герметичність та вимір вакууму.

³ На вимогу компетентного органу між періодичними перевірками додатково може проводитись випробування на герметичність.

⁴ Елементи і трубопроводи повинні піддаватися випробуванням з періодичністю, встановленою інструкцією з упакування P200, наведеною в пункті 4.1.4.1 додатка A до ДОПНВ, чи іншими нормативними документами.

4.5.15. Забороняється наповнювати вбудовані цистерни, знімні цистерни, контейнери-цистерни, переносні цистерни, транспортні засоби-батареї та багатоелементні газові контейнери, а також надавати їх для перевезення після закінчення терміну дії останньої періодичної перевірки. Але цистерни, що були наповнені до закінчення цього терміну, можуть перевозитись у строк не більше трьох місяців після закінчення терміну дії цього останнього періодичного випробування.

Порожні неочищені вбудовані цистерни, знімні цистерни, транспортні засоби-батареї, переносні цистерни, контейнери-цистерни та багатоелементні газові контейнери можуть перевозитись після закінчення терміну їх чергового випробування тільки для проходження перевірок.

4.5.16. У разі виявлення будь-якого небезпечного дефекту цистерна вилучається з експлуатації і знову допускається до неї лише після усунення цього дефекту і проходження випробувань.

4.5.17. Якщо в результаті ремонту, зміни конструкції чи дорожньо-транспортної пригоди виникають сумніви щодо цілісності корпусу цистерни та працездатності її обладнання, проводиться позачергова спеціальна перевірка.

4.5.18. Випробування та перевірки здійснюються експертом уповноваженого компетентного органу. За результатами видаються відповідні свідоцтва з обов'язковим переліком речовин, що можуть бути допущені до перевезення в цій цистерні.

4.6. Винятки.

4.6.1. У разі, якщо вантаж внаслідок його хімічних, фізичних та біологічних властивостей не може бути допущений до перевезення жодним з вищезазначених способів або вимоги цих Правил не можуть бути виконані, Державтоінспекцією МВС України у конкретному випадку допускається відхилення від вимог цих Правил за умови надання висновку уповноваженого органу у галузі екології про можливість такого перевезення. У цьому висновку обов'язково вказуються необхідні заходи щодо забезпечення безпеки перевезення. У разі необхідності надається висновок інших компетентних органів.

4.6.2. Допуск до перевезення небезпечного вантажу з відхиленням від вимог цих Правил видається в письмовій формі. У випадку, якщо передбачені заходи щодо забезпечення безпеки не виконуються, виданий дозвіл може бути анульований.

5. Загальні вимоги до транспортних одиниць та їх обладнання

5.1. Транспортна одиниця, завантажена небезпечними вантажами, не повинна включати більше одного причепа або напівпричепа.

5.2. На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, мають бути такі засоби пожежогасіння:

а) на кожній транспортній одиниці має бути не менш як один переносний вогнегасник для гасіння пожеж класів A, B і C ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу), придатний для гасіння пожежі у двигуні, якщо транспортний засіб не обладнано автоматичним або стаціонарним пристроєм для такого гасіння, або в кабіні транспортної одиниці;

б) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 7,5 т, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 12 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу), принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг;

в) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить понад 3,5 т, але менше 7,5 т, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 8 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу) і принаймні один із яких має мінімальну ємність 6 кг;

г) на транспортних одиницях, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше, - один або більше переносних вогнегасників для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною ємністю 4 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу).

Значення ємності вогнегасника(-ів), необхідного(-их) відповідно до підпункту 5.2 а) цих Правил, може бути відняте від значення мінімальної сукупної ємності вогнегасників, необхідних відповідно до підпунктів б), в) чи г).

5.3. На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі і зареєстровані до 31 грудня 2002 р., мають бути такі засоби пожежогасіння:

а) не менш як один переносний вогнегасник ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу), придатний для гасіння пожежі у двигуні, якщо транспортний засіб не обладнано автоматичним або стаціонарним пристроєм для такого гасіння, або в кабіні транспортної одиниці та який при його використанні для гасіння вантажу, що зайнявся, перешкоджає поширенню пожежі, дозволяючи боротися з нею;

б) не менш як один переносний вогнегасник ємністю 6 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу), придатний для гасіння шин та гальм, які зайнялись, або вантажу та який при його використанні для гасіння пожежі в двигуні або кабіні транспортної одиниці перешкоджає поширенню пожежі.

На транспортних засобах, дозволена максимальна маса яких з вантажем становить 3,5 т або менше, може бути лише один переносний вогнегасник ємністю 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншого відповідного вогнегасного складу).

5.4. Положення пункту 5.2 цих Правил застосовуються до всіх транспортних одиниць, що перевозять небезпечні вантажі після 31 грудня 2007 р.

5.5. Конструкція вогнегасників повинна запобігати виділенню токсичних газів вогнегасних речовин, що в них містяться, як у звичайних умовах перевезення, так і під впливом температури, що виникає при пожежі.

5.6. Переносні вогнегасники повинні бути опломбовані, мати маркування про відповідність стандарту та напис, що вказує дату закінчення терміну придатності.

5.7. Вогнегасники повинні встановлюватися на транспортних одиницях так, щоб в будь-який час бути легко доступними для екіпажу транспортного засобу, а також щоб бути захищеними від впливу погодних умов з метою уникнення зниження їх експлуатаційної надійності.

5.8. Кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, в обов'язковому порядку укомплектовується таким обладнанням:

а) не менш як одним противідкотним упором на кожний транспортний засіб; при цьому противідкотний упор має відповідати вимогам РСТ УССР 1804-87;

б) не менш як двома конусами із світловідбивною поверхнею, миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням або знаками аварійної зупинки, що відповідають стандарту;

в) жилетами оранжевого кольору із світловідбивними елементами та переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу;

г) засобами захисту органів дихання при перевезенні газів, які мають токсичні властивості, або виробів, що містять такі гази;

ґ) засобами індивідуального захисту та обладнанням, необхідними для прийняття додаткових та спеціальних заходів у разі аварії та надзвичайної ситуації, зазначеними в письмових інструкціях (аварійній картці).

6. Вимоги, що стосуються базових транспортних засобів

6.1. Базові транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX та AT, допущені до перевезення небезпечних вантажів, повинні відповідати вимогам цього розділу.

Вимоги, які застосовуються для конкретних типів транспортних засобів, визначаються згідно з таблицею 4 (рубрикація, подана в таблиці, відповідає рубрикації тексту розділу).

Таблиця 4. Вимоги, що стосуються базових транспортних засобів EX/II, EX/III, AT, FL та OX

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ		ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ					ПРИМІТКА
		EX/II	EX/III	AT	FL	OX
6.2	ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ
6.2.1	Електропроводка		Х	Х*	Х	Х	* Застосовується для транспортних засобів типу AT, які перевозять контейнери-цистерни, цистерни, що переносяться, чи багатоелементні газові контейнери, які вперше зареєстровані після 30 червня 1997 року. З 1 січня 2005 року застосовуватиметься до всіх транспортних засобів типу AT, які перевозять контейнери-цистерни, цистерни, що переносяться, чи багатоелементні газові контейнери
6.2.2	Головний перемикач акумуляторної батареї
6.2.2.1			Х		Х
6.2.2.2			Х		Х
6.2.2.3					Х
6.2.2.4			Х		Х
6.2.3	Акумуляторні батареї	Х	Х		Х
6.2.4	Електроланцюги, що постійно перебувають під напругою
6.2.4.1					Х
6.2.4.2			Х
6.2.5	Електрообладнання, розміщене позаду кабіни водія		Х		Х
6.3	ГАЛЬМУВАННЯ
6.3.1	Загальні положення	Х	Х	Х	Х	Х	Застосовуються до всіх типів транспортних засобів, вперше зареєстрованих після 30 червня 1997 року
6.3.2	Антиблокувальна гальмівна система		Х*	Х*	Х*	Х*	* Застосовується до: - автотранспортних засобів дозволеною максимальною масою понад 16 т та причепів дозволеною максимальною масою понад 10 т, уперше зареєстрованих після червня 1993 року; - автотранспортних засобів, допущених до буксирування причепів дозволеною максимальною масою понад 10 т, уперше зареєстрованих після 30 червня 1995 року; - всіх транспортних засобів, допущених до перевезення небезпечних вантажів, починаючи з 1 січня 2010 року
6.3.3	Зносостійка гальмівна система		Х*	Х*	Х*	Х*	* Застосовується до всіх транспортних засобів, крім транспортних одиниць, що складаються із автотранспортного засобу та причепа. У цьому випадку зазначена вимога застосовується тільки до автотранспортних засобів, уперше зареєстрованих після 30 червня 1993 року. Відповідність цій вимозі є обов'язковою для всіх транспортних засобів, починаючи з 1 січня 2010 року
6.3.4	Аварійна гальмівна система
6.3.4.1		Х
6.3.4.2			Х
6.4.	ЗАПОБІГАННЯ НЕБЕЗПЕЦІ ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ
6.4.1	Кабіна транспортного засобу
6.4.1.1		Х	Х
6.4.1.2						Х
6.4.2	Паливні баки	Х	Х		Х	Х
6.4.3	Двигун	Х	Х		Х	Х
6.4.4	Система випуску відпрацьованих газів		Х	Х	Х	Х
6.4.5	Зносостійка гальмівна система		Х	Х	Х	Х
6.4.6	Опалювальні пристрої
6.4.6.1 6.4.6.4 6.4.6.6		Х*	Х*	Х*	Х*	Х*	* Застосовується до транспортних засобів, обладнаних такими пристроями після 30 червня 1999 року. Відповідність цій вимозі є обов'язковою з 1 січня 2010 року для транспортних засобів, обладнаних такими пристроями до 1 липня 1999 року
6.4.6.2 6.4.6.3					Х*		* Застосовується до транспортних засобів, обладнаних опалювальними пристроями після 30 червня 1999 року. З 1 січня 2010 року застосовується також до транспортних засобів, обладнаних такими пристроями раніше
6.4.6.5	Опалювальні пристрої	Х	Х
6.4.7	Пристрій обмеження швидкості	Х	Х	Х	Х	Х	Застосовується до всіх типів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 12 т, уперше зареєстрованих після 31 грудня 1987 року. Транспортні засоби, що не відповідають вимогам цього пункту, але відповідають вимогам заводів-виробників, як виняток можуть бути допущені Державтоінспекцією МВС України до внутрішніх перевезень небезпечних вантажів
6.4.8	Пристрої зчеплення причепів	Х	Х

6.2. Електрообладнання

6.2.1. Електропроводка

6.2.1.1. Діаметр проводів живлення повинен бути досить великим для запобігання перегріву. Проводи повинні бути добре ізольовані. Всі електроланцюги, за винятком наведених нижче, повинні бути захищені плавкими запобіжниками чи автоматичними вимикачами заводського виготовлення.

Запобіжники та автоматичні вимикачі не застосовуються в електроланцюгах, що з'єднують:

а) акумуляторну батарею з системою холодного пуску та зупинки двигуна;

б) акумуляторну батарею із генератором;

в) генератор з блоком плавких запобіжників або вимикачів;

г) акумуляторну батарею зі стартером двигуна;

ґ) акумуляторну батарею з корпусом електричної або електромагнітної системи, що вимикає зносостійку гальмівну систему;

д) акумуляторну батарею з електричним механізмом, що служить для підйому осі балансира.

6.2.1.2. Електропроводка надійно закріпляється та прокладається таким чином, щоб проводи були добре захищені від механічного та термічного впливу. Не захищені запобіжниками електроланцюги повинні бути якомога коротші.

6.2.2. Головний перемикач акумуляторної батареї

6.2.2.1. Головний перемикач акумуляторної батареї, що служить для розмикання електричних ланцюгів, повинен розміщуватись якомога ближче до акумуляторної батареї.

6.2.2.2. Пристрій управління головним перемикачем акумуляторної батареї має встановлюватись у кабіні водія в легкодоступному для водія місці. Крім того, він має бути помітним. Цей пристрій захищається від випадкового спрацювання за допомогою захисного кожуха, подвійного вимикача тощо. Додатково можуть встановлюватись інші пристрої управління головним перемикачем акумуляторної батареї, які мають належне маркування та захищені від випадкового спрацювання.

6.2.2.3. Головний перемикач акумуляторної батареї повинен мати кожух зі ступенем захисту IP65 відповідно до міжнародного стандарту МЕК 529.

6.2.2.4. З'єднання електричних контактів з перемикачем повинно мати ступінь захисту IP54. Це не є необхідним, якщо контакти знаходяться в захисному кожусі, яким може слугувати відсік акумуляторної батареї. У цьому випадку досить захистити контакти від короткого замикання, ізолювавши їх, наприклад, за допомогою гумового ковпачка.

6.2.3. Акумуляторні батареї

Виводи акумуляторних батарей повинні бути електроізольовані або закриті ізолюючою кришкою акумуляторного відсіку. Якщо акумуляторні батареї розміщені не під капотом автомобіля, вони повинні встановлюватись у спеціальному відсіку, що має вентиляцію.

6.2.4. Електропроводка, що постійно перебуває під напругою

6.2.4.1. Частини електрообладнання, у тому числі з'єднувальні проводи, що можуть залишатись під напругою при роз'єднаних контактах головного перемикача акумуляторної батареї, повинні бути розраховані на використання в небезпечній зоні.

6.2.4.2. З'єднання електрообладнання з головним перемикачем акумуляторної батареї, що перебувають під постійною напругою, повинні бути захищені від перегріву за допомогою плавких запобіжників, автоматичних вимикачів, обмежувачів струму тощо заводського виготовлення.

6.2.5. Електрообладнання, розміщене позаду кабіни водія

6.2.5.1. Електрообладнання, розміщене позаду кабіни водія, повинно бути сконструйованим, виготовленим та захищеним таким чином, щоб у звичайних умовах експлуатації транспортного засобу, а також у разі удару чи деформації виключалась можливість займання або короткого замикання.

6.2.5.2. Електропроводка (крім проводів датчиків антиблокувальної гальмівної системи), розміщена позаду кабіни водія, повинна бути захищена від ударів, стирання та зносу при звичайних умовах експлуатації транспортного засобу. Приклади захисту електропроводів наведені в додатку 5 до цих Правил.

6.2.5.3. Забороняється використання освітлювальних пристроїв (ламп розжарювання), що мають нарізні цоколі.

6.2.5.4. Електричні з'єднання між автомобілями та причепами повинні мати ступінь захисту IP54 відповідно до міжнародного стандарту МЕК 529 та конструкцію, яка унеможливлює випадкове роз'єднання.

6.3. Гальмівна система

6.3.1. Загальні положення

Автотранспортні засоби та причепи, призначені для перевезення небезпечних вантажів, крім технічних положень, зазначених у цих Правилах, мають відповідати всім відповідним технічним вимогам ДСТУ UN/ECE R 13-09: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів категорій M, N і O стосовно гальмування" (міжнародних Правил N 13 ЄЕК) з дотриманням зазначених у ньому термінів застосування.

6.3.2. Антиблокувальна гальмівна система

6.3.2.1. Автотранспортні засоби з максимальною вагою понад 16 т або допущені до буксирування причепа максимальною вагою понад 10 т обладнуються антиблокувальною гальмівною системою категорії 1 відповідно до ДСТУ UN/ECE R 13-09: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів категорій M, N і O стосовно гальмування" (додатка 13 до міжнародних Правил N 13 ЄЕК).

6.3.2.2. Причепи максимальною вагою понад 10 т повинні бути обладнані антиблокувальною гальмівною системою категорії A згідно з ДСТУ UN/ECE R 13-09: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів категорій M, N і O стосовно гальмування" (додатком 13 до міжнародних Правил N 13 ЄЕК).

6.3.2.3. Антиблокувальна гальмівна система повинна запобігати блокуванню коліс транспортного засобу, що рухається зі швидкістю понад 15 км/год. Ця вимога не застосовується до тієї частини гальмівної системи, що керується зносостійкою гальмівною системою, яка функціонує за рахунок гальмування двигуном.

6.3.2.4. У разі відмови антиблокувальної системи комплексні чи комбіновані сповільнювачі, що використовуються у зносостійкій гальмівній системі, повинні автоматично вимикатися.

6.3.3. Зносостійка гальмівна система

6.3.3.1. Зносостійка гальмівна система призначена для обмеження швидкості транспортного засобу на довгому спуску без використання робочої, аварійної чи стоянкової гальмівної системи. Вона може виконуватись у вигляді одного пристрою або комбінації кількох пристроїв, які можуть керуватися автономно.

6.3.3.2. Автотранспортні засоби, що мають максимальну вагу понад 16 т, або такі, що допущені до буксирування причепа максимальною вагою понад 10 т, повинні бути обладнані зносостійкою гальмівною системою, яка відповідає таким вимогам:

а) зносостійка гальмівна система повинна бути розрахована на кілька стадій ефективності, у тому числі нижню, розраховану на порожній транспортний засіб. Якщо зносостійка гальмівна система автотранспортного засобу функціонує за рахунок гальмування двигуном, то вважається, що різні передавальні числа забезпечують різні стадії ефективності;

б) експлуатаційні характеристики зносостійкої гальмівної системи повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 13-09: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів категорій M, N і O стосовно гальмування" (додатка 5 до міжнародних Правил N 13 ЄЕК) (випробування типу II A) для транспортного засобу, дозволена максимальна маса якого складається із власної максимальної ваги в завантаженому стані та ваги причепа в завантаженому стані і при цьому не перевищує 44 т. Якщо експлуатаційні характеристики зносостійкої гальмівної системи транспортного засобу не відповідають цим вимогам, він може зчеплюватись тільки з причепом, на якому встановлена така система, та за умови обладнання пристроєм керування зносостійкою гальмівною системою причепа.

6.3.3.3. Зносостійка гальмівна система, якою обладнуються причепи, повинна відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 13-09: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження транспортних засобів категорій M, N і O стосовно гальмування" (додатка 5 до міжнародних Правил N 13 ЄЕК) та вимогам цих Правил.

6.3.4. Аварійна гальмівна система причепа

6.3.4.1. Причіп обладнується ефективною системою гальмування чи його утримання в разі розриву зчеплення.

6.3.4.2. Причіп обладнується ефективним гальмівним пристроєм, який діє на всі колеса, приводиться в дію за допомогою робочих гальм транспортного засобу-тягача та забезпечує автоматичну зупинку причепа в разі розриву зчеплення.

6.4. Запобігання небезпеці виникнення пожежі

6.4.1. Кабіна транспортного засобу

6.4.1.1. Для виготовлення кабіни водія повинні використовуватися слабозаймисті матеріали.

6.4.1.2. Якщо кабіна водія виготовлена із займистих матеріалів, позаду неї встановлюється екран з металу чи іншого незаймистого матеріалу, ширина якого повинна бути не менше ширини цистерни. Усі вікна в задній стінці кабіни чи в екрані повинні бути герметично зачинені та виготовлені з вогнетривкого безосколкового скла з вогнетривкими рамами. Крім цього, між цистерною і кабіною чи екраном має залишатись понад 150 мм вільного простору.

6.4.2. Паливні баки

Паливні баки транспортного засобу розміщуються так, щоб у разі будь-якого витоку паливо стікало на землю, не потрапляючи на нагріті частини транспортного засобу чи вантаж.

Паливні баки з бензином обладнуються ефективною полум'явідбивною заслінкою, яка захищає отвір наливної горловини, або пристроєм, що герметично зачиняє горловину бака.

6.4.3. Двигун

Двигун транспортного засобу обладнується та розміщується таким чином, щоб не створювати небезпеки для вантажу внаслідок перегріву чи займання. У варіанті транспортних засобів EX/II та EX/III використовується двигун із займанням від стиску.

6.4.4. Система випуску відпрацьованих газів

Усі елементи системи випуску відпрацьованих газів розміщуються чи захищаються так, щоб не створювати небезпеки для вантажу внаслідок перегріву чи займання. Частини системи випуску відпрацьованих газів, розміщені безпосередньо під паливним баком (дизельне паливо), повинні віддалятися від нього мінімум на 100 мм або відокремлюватись теплозахисним екраном.

6.4.5. Зносостійка гальмівна система

Транспортні засоби, обладнані зносостійкою гальмівною системою, розміщеною за задньою стінкою кабіни водія та здатною нагріватись при експлуатації, обладнуються надійно закріпленим теплозахисним екраном, який встановлюється між цією системою та цистерною або вантажем таким чином, щоб не відбувалось будь-якого нагріву стінки цистерни або вантажу. Крім того, цей теплозахисний екран повинен захищати гальмівну систему від будь-якого, у тому числі аварійного, витоку або викиду речовини, що перевозиться.

6.4.6. Опалювальні пристрої

6.4.6.1. Опалювальні пристрої та їх система випуску відпрацьованих газів мають конструюватись, розміщуватись, захищатись чи закриватись у такий спосіб, щоб уникнути будь-якої небезпеки перегріву та займання вантажу. Ця вимога вважається виконаною, якщо паливний резервуар і система випуску відпрацьованих газів цих пристроїв задовольняють вимоги, установлені для паливних баків і систем випуску відпрацьованих газів транспортних засобів.

6.4.6.2. Опалювальні пристрої повинні відключатись:

а) вручну - з кабіни водія;

б) після вимкнення двигуна транспортного засобу (у цьому разі опалювальний пристрій може бути знову ввімкнений вручну водієм);

в) після приведення в дію на транспортному засобі насоса для завантаження (розвантаження) небезпечних вантажів.

6.4.6.3. Допускається робота опалювальних пристроїв у режимі інерції після їх відключення. Після вимкнення двигуна або ввімкнення насоса подача повітря в камеру згоряння повинна бути припинена за допомогою відповідних засобів після циклу роботи в режимі інерції протягом не більше 40 с. Дозволяється використовувати лише ті опалювальні пристрої, теплообмінник яких витримує скорочений цикл роботи в режимі інерції протягом 40 с при звичайних умовах їх експлуатації.

6.4.6.4. Опалювальні пристрої повинні вмикатися тільки вручну.

6.4.6.5. Використання опалювальних пристроїв, що працюють на газоподібному паливі, забороняється.

6.4.7. Пристрій обмеження швидкості

Механічні транспортні засоби, які здійснюють міжнародні перевезення та дозволена максимальна маса яких становить понад 12 т, обладнуються пристроєм обмеження швидкості до 90 км/год. відповідно до положень міжнародних Правил N 89 ЄЕК "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження: I. Транспортних засобів стосовно обмеження їх максимальної швидкості; II. Транспортних засобів стосовно встановлення пристроїв обмеження швидкості (ПОШ) офіційно затвердженого типу; III. Пристроїв обмеження швидкості (ПОШ)".

6.4.8. Пристрої зчеплення причепів

Пристрої зчеплення причепів з автотягачами повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 55-00: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження механічних деталей зчіпних пристроїв составів транспортних засобів" (міжнародних Правил N 55 ЄЕК).

6.5. Додаткові вимоги до транспортних засобів EX/II та EX/III

6.5.1. Матеріали, що використовуються в конструкції кузовів транспортних засобів

У конструкції кузовів забороняється використовувати матеріали, здатні утворювати небезпечні сполуки з вибуховими речовинами та виробами, що перевозяться.

6.5.2. Опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортних засобів

6.5.2.1. Опалювальні пристрої повинні відповідати вимогам пунктів 6.4.6.1, 6.4.6.4, 6.4.6.5 цих Правил та таким вимогам:

а) вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

б) пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

в) теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40 с.

6.5.2.2. Не дозволяється встановлювати опалювальні пристрої в кузовах транспортних засобів. Паливні баки, джерела живлення, повітрозабірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні, отвір для випуску нагрітого повітря не повинен перекриватися вантажем, упаковки не повинні нагріватися вище 50° C.

6.5.3. Транспортні засоби EX/II

Транспортні засоби EX/II проектуються та виготовляються так, щоб захистити вибухові речовини та вироби від впливу кліматичних умов. Вони можуть бути закритого типу або криті брезентом чи іншим аналогічним матеріалом. Матеріал покриття повинен не промокати, бути міцним до розриву, важкозаймистим і під час перевезення натягнутим таким чином, щоб перекривати борти з усіх боків не менш ніж на 200 мм і утримуватись у такому положенні за допомогою запірного пристрою. Вантажне відділення закритих транспортних засобів не повинно мати вікон, а всі отвори повинні мати щільні двері або кришки, що зачиняються.

6.5.4. Транспортні засоби EX/III

Транспортні засоби повинні бути закритого типу. Поверхні, що стикаються з вантажем, включаючи передню стінку, виготовляються суцільними. Ізоляційні властивості та жароміцність кузова мають бути аналогічними ізоляційним властивостям та жароміцності перегородки, яка складається із зовнішньої металевої стінки та вогнетривкої деревини завтовшки 10 мм. В іншому разі кузов конструюється таким чином, щоб протягом 15 хвилин від початку пожежі, яка може статися під час експлуатації транспортного засобу, полум'я не проникло через його стінки та внутрішня поверхня кузова не нагрілась вище 120° C. Усі двері обладнуються запірними пристроями та конструюються в такий спосіб, щоб забезпечити їх закриття з перекриванням один одного.

6.5.5. Вантажне відділення та двигун

Двигун транспортного засобу повинен знаходитись попереду вантажного відділення. Розміщення двигуна під вантажним відділенням допускається за умови, що тепло при його роботі не створює небезпеки для вантажу та не нагріває внутрішню поверхню вантажного відділення вище 80° C.

6.5.6. Вантажне відділення та інші елементи конструкції транспортних засобів

Конструкція транспортних засобів EX/II та EX/III повинна забезпечувати захист внутрішньої поверхні вантажного відділення від нагріву вище 80° C.

6.5.7. Електрообладнання

Номінальна напруга не повинна перевищувати 24В. Електрообладнання, розміщене у вантажному відділенні, повинно бути пилонепроникним (зі ступенем захисту IP54 або рівноцінним ступенем захисту). У разі перевезення небезпечних вантажів 1-го класу небезпеки групи сумісності J, воно повинно мати ступінь захисту не менше IP65 (наприклад, вибухонебезпечна оболонка EExd).

6.6. Додаткові вимоги, що стосуються конструкції кузовів транспортних засобів, призначених для перевезення небезпечних вантажів в упаковках (окрім транспортних засобів EX/II та EX/III), а також для перевезення небезпечних твердих речовин навалом (насипом)

6.6.1. Опалювальні пристрої, призначені для обігріву вантажного відділення транспортних засобів, мають відповідати таким вимогам:

а) вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

б) пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

в) теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40 с.

6.6.2. На транспортних засобах, призначених для перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 1, 1.4, 1.5, 1.6, 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозабірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, не повинні встановлюватись у вантажному відділенні. Забороняється перекривати вантажем отвір для випуску нагрітого повітря. Опалювальні пристрої, встановлені у вантажних відділеннях, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище 50° C.

6.7. Додаткові вимоги до транспортних засобів типів FL, OX та AT

6.7.1. Вимоги, що стосуються цистерн

Вбудовані цистерни, знімні цистерни, контейнери-цистерни, переносні цистерни, елементи транспортних засобів-батарей, багатоелементних газових контейнерів мають відповідати відповідним вимогам частини 6 додатка A до ДОПНВ та вимогам інших нормативних документів.

6.7.2. Кріплення

Кріплення цистерн до транспортного засобу повинні бути такими, щоб витримувати статичні та динамічні навантаження, що виникають при звичайних умовах перевезення. Для автоцистерн, транспортних засобів-батарей і транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни, навантаження розраховуються згідно з вимогами ДОПНВ.

6.7.3. Заземлення транспортних засобів типу FL

Металеві автоцистерни, автоцистерни, виготовлені з армованих волокном пластмас типу FL, та елементи транспортних засобів-батарей типу FL повинні з'єднуватись із шасі транспортного засобу не менш як одним електричним кабелем. При цьому необхідно уникати будь-якого контакту, що здатний викликати електрохімічну корозію.

6.7.4. Стійкість автоцистерн до перекидання

6.7.4.1. Ширина опори на ґрунт, яка визначається відстанню між зовнішніми точками контакту з ґрунтом правої і лівої шин однієї осі, має становити не менше 90 % від висоти центру ваги завантаженої автоцистерни. Для завантаженого напівпричепа навантаження на осі не повинно перевищувати 60 % повної ваги тягача із завантаженим напівпричепом.

6.7.4.2. Автоцистерни місткістю понад 3 м³, які реєструються вперше, призначені для перевезення небезпечних рідин або небезпечних вантажів в розплавленому стані та були випробувані під тиском менш ніж 4 кгс/см², повинні відповідати вимогам ДСТУ UN/ECE R 111-00: 2002 "Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження автоцистерн категорій N і O стосовно стійкості до перекидання" (міжнародних Правил N 111 ЄЕК) по відношенню до поперечної стійкості.

6.7.5. Захист автоцистерн, транспортних засобів-батарей, транспортних засобів, які перевозять знімні цистерни ззаду

Зазначені транспортні засоби повинні обладнуватись ззаду по всій ширині цистерни захисним бампером. Відстань між задньою стінкою цистерни або арматури (кран, клапан, вимірювальні прилади тощо), що стикається з небезпечною речовиною та задньою частиною бампера, повинна становити не менше 100 мм.

Вимога обладнання транспортного засобу захисним бампером не поширюється на транспортні засоби з цистерною-самоскидом, яка розвантажується через задню стінку, а задня арматура корпусу таких цистерн обладнана засобами, що забезпечують той самий захист, що й бампер.

6.7.6. Опалювальні пристрої

6.7.6.1. Опалювальні пристрої повинні відповідати вимогам пунктів 6.4.6.1, 6.4.6.4 цих Правил та таким вимогам:

а) вимикач може бути встановлений за межами кабіни водія в легкодоступному місці;

б) пристрої можуть вимикатись із зовнішнього боку вантажного відділення;

в) теплообмінник за звичайних умов експлуатації може мати цикл роботи в режимі інерції понад 40 с.

Крім цього, опалювальні пристрої, встановлені на транспортних засобах типу FL, мають відповідати вимогам пунктів 6.4.6.2 та 6.4.6.3 цих Правил.

6.7.6.2. На транспортних засобах, призначених до перевезення небезпечних вантажів, для яких застосовуються знаки небезпеки зразків 3, 4.1, 4.3, 5.1 або 5.2, паливні баки, джерела живлення, повітрозабірники та вихлопні труби, що використовуються для функціонування опалювального пристрою, повинні мати таку конструкцію, яка б унеможливлювала займання вантажу та його нагрів вище 50° C.

6.7.7. Електрообладнання

6.7.7.1. Будь-які додаткові елементи електрообладнання транспортних засобів типу FL та їх модифікацій повинні відповідати вимогам, які, залежно від речовин, що будуть перевозитися, застосовуються до електричного обладнання відповідної групи і відповідного діапазону температур.

6.7.7.2. Електрообладнання транспортних засобів типу FL, розміщене у вибухонебезпечних зонах, має бути розраховане на експлуатацію в таких зонах та мати відповідний ступінь захисту.

6.8. Додаткові вимоги до транспортних засобів, призначених для перевезення самореактивних речовин класу небезпеки 4.1 та органічних пероксидів класу небезпеки 5.2, що вимагають регулювання температури

Ізотермічні транспортні засоби, транспортні засоби-льодовики та транспортні засоби-холодильники, призначені для перевезення самореактивних речовин класу небезпеки 4.1 та органічних пероксидів класу небезпеки 5.2, що вимагають регулювання температури, повинні відповідати таким вимогам:

а) конструкція та обладнання повинні забезпечувати підтримання температури у вантажному відділенні не вище контрольної температури, приписаної для речовини, що перевозиться. Загальний коефіцієнт теплопередачі не повинен перевищувати 0,4 Вт/м²К;

б) пари речовин чи холодоагента не повинні проникати в кабіну водія;

в) кабіна водія обладнується пристроєм, який дозволяє водію постійно контролювати температуру у вантажному відділенні;

г) якщо при перевезенні небезпечного вантажу у вантажному відділенні може зрости тиск, воно має обладнуватись вентиляційними отворами чи клапанами, які не повинні створювати перешкоди для охолодження;

ґ) для експлуатації холодильного обладнання повинні використовуватись тільки спеціальні незаймисті холодоагенти;

д) конструкція холодильної установки транспортного засобу-холодильника повинна передбачати можливість функціонування в автономному режимі незалежно від роботи двигуна транспортного засобу.

6.9. Винятки

Транспортні засоби, що не відповідають вимогам, поданим у цьому розділі, але відповідають вимогам Правил дорожнього руху, інструкцій заводів-виробників, техніки безпеки і протипожежним нормам, задовольняють умови безпечного перевезення небезпечних вантажів, можуть бути допущені до перевезення небезпечних вантажів до 31 грудня 2007 р.

7. Підготовка водіїв та інших осіб, обов'язки яких пов'язані з автомобільними перевезеннями небезпечних вантажів

7.1. Підготовка водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі

7.1.1. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки, який повинен в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) основні нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів;

б) загальні види небезпеки;

в) шкідливий вплив небезпечних речовин на навколишнє середовище;

г) превентивні заходи та заходи безпеки при різних видах небезпеки;

ґ) дії в разі аварій та пригод (надання першої медичної допомоги, забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, використання захисного спорядження тощо);

д) маркування, знаки небезпеки (інформаційні табло) та інформаційні таблиці небезпечного вантажу (таблички оранжевого кольору);

е) вимоги до екіпажу транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі;

є) призначення та використання технічного обладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

ж) заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, пов'язані з сумісним завантаженням;

з) спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин;

и) загальна інформація стосовно цивільної відповідальності;

і) особливості здійснення мультимодальних перевезень небезпечних вантажів;

ї) обробка та укладання упаковок з небезпечними вантажами.

7.1.2. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів у вбудованих чи знімних цистернах місткістю понад 1 м³, водії транспортних засобів-батарей загальною місткістю понад 1 м³ та водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів в контейнерах-цистернах, переносних цистернах та багатоелементних газових контейнерах місткістю понад 3 м³, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення в цистернах, який має охоплювати в обов'язковому порядку щонайменше такі теми:

а) поведінка транспортних засобів під час руху, включаючи переміщення вантажу;

б) спеціальні вимоги, що застосовуються до транспортних засобів;

в) системи наповнення та спорожнювання цистерн;

г) додаткові перевізні документи під час перевезення небезпечних вантажів у цистернах;

ґ) маркування про проведення випробувань;

д) маркування цистерн знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.3. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення речовин та виробів 1-го класу небезпеки, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення речовин та виробів 1-го класу небезпеки, який має в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки небезпечних вантажів 1-го класу;

б) спеціальні вимоги до сумісного завантаження небезпечних вантажів 1-го класу;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 1-го класу, знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору).

7.1.4. Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, проходять, крім основного курсу, зазначеного в пункті 7.1.1 цих Правил, спеціалізований курс підготовки з перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу небезпеки, який має в обов'язковому порядку охоплювати щонайменше такі теми:

а) види небезпеки радіоактивних матеріалів 7-го класу;

б) спеціальні вимоги до упаковки, обробки, сумісного завантаження та укладання радіоактивних матеріалів;

в) маркування транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі 7-го класу, знаками небезпеки (інформаційними табло) та інформаційними таблицями небезпечного вантажу (табличками оранжевого кольору);

г) спеціальні дії в разі аварій під час перевезення радіоактивних матеріалів.

7.1.5. Водію після закінчення спеціальної підготовки та вдалої здачі іспиту, що відповідає вимогам ДОПНВ, Державтоінспекцією МВС України видається свідоцтво про підготовку, що відповідає зразку, наведеному в додатку 6 до цих Правил.

7.1.6. Термін дії свідоцтва становить п'ять років. Термін дії свідоцтва продовжується на наступний п'ятирічний період, якщо власник свідоцтва протягом попереднього року, до завершення терміну дії його свідоцтва, пройшов курс перепідготовки та успішно склав іспит.

7.1.7. ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, видане компетентним органом іншої держави - учасниці ДОПНВ, визнається дійсним протягом зазначеного в ньому терміну дії.

7.2. Підготовка інших осіб, обов'язки яких пов'язані з дорожнім перевезенням небезпечних вантажів

7.2.1. Особи, що займаються класифікацією, упакуванням небезпечних вантажів, нанесенням маркування чи знаків небезпеки на упаковки, підготовкою транспортних документів на небезпечні вантажі, пред'явленням та прийняттям небезпечних вантажів до перевезення, наповненням та спорожнюванням цистерн, завантаженням упаковок, що містять небезпечні вантажі, у транспортні засоби або їх вивантаженням із транспортних засобів, завантаженням або вивантаженням контейнерів, перевантаженням небезпечних вантажів, а також особи, іншим чином безпосередньо пов'язані з перевезенням небезпечних вантажів, повинні пройти підготовку згідно з вимогами відповідних нормативних документів.

7.2.2. Після проходження підготовки особі видається відповідне свідоцтво. Перепідготовка персоналу, що бере участь у дорожньому перевезенні небезпечних вантажів, має проводитись у разі значних змін у нормативних документах.

8. Уповноважений (консультант) з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів

8.1. Усі суб'єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів незалежно від форми власності повинні письмово призначити одного чи декількох уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (далі - уповноважений). У разі призначення кількох уповноважених їх обов'язки зазначаються письмово. Якщо власник підприємства або підприємець самостійно виконує функції уповноваженого, то в письмовому призначенні немає необхідності.

Уповноважений зобов'язаний вести записи про свою контрольну діяльність із зазначенням часу проведення контролю, прізвища, імені та по батькові підконтрольної особи і найменування підконтрольних технологічних операцій. Записи зберігаються протягом п'яти років.

8.2. Функції уповноваженого можуть виконуватись такими особами (за умови, що вони здатні виконувати обов'язки уповноваженого):

а) керівником підприємства;

б) працівником підприємства, що виконує інші обов'язки;

в) особою, яка не працює на цьому підприємстві;

г) підприємцем або власником підприємства.

8.3. У зв'язку з діяльністю підприємства, пов'язаною з перевезенням небезпечних вантажів, на уповноваженого покладаються такі функції:

а) контроль за виконанням вимог, що регулюють перевезення небезпечних вантажів;

б) негайне сповіщення про недоліки, які зменшують безпеку при перевезенні небезпечних вантажів, підприємця чи керівника підприємства;

в) у межах діяльності підприємства забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів;

г) підготовка щорічного звіту з питань діяльності підприємства, пов'язаних із перевезенням небезпечних вантажів для адміністрації підприємства або, у разі необхідності, для Державтоінспекції МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів;

ґ) забезпечення ідентифікації небезпечних вантажів, що перевозяться;

д) перевірка при закупівлі транспортних засобів їх придатності до перевезення небезпечних вантажів;

е) контроль при виборі субпідрядників або інших учасників операцій, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів, їх здатності виконувати свої функції;

є) перевірка придатності обладнання, що використовується для перевезення небезпечних вантажів чи для вантажно-розвантажувальних операцій;

ж) перевірка наявності у робітників, які займаються перевезенням небезпечних вантажів, їх завантаженням та розвантаженням, письмових інструкцій виконання операцій;

з) проведення перевірок наявності на транспортних засобах документації, додаткового обладнання та їх відповідності існуючим нормам;

и) прийняття заходів щодо інформування робітників про небезпеку, пов'язану з перевезенням, завантаженням та розвантаженням небезпечних вантажів;

і) забезпечення належної підготовки робітників підприємства та провадження обліку такої підготовки;

ї) розслідування обставин аварій та порушень, що були скоєні або виявлені під час перевезення, завантаження чи розвантаження небезпечних вантажів;

й) прийняття необхідних заходів щодо запобігання аваріям та повторенню порушень.

8.4. Щорічний звіт, який складається уповноваженим, має містити:

а) перелік небезпечних вантажів, що відправляються, перевозяться або приймаються, поділених на класи;

б) кількість небезпечних вантажів, поділених на чотири категорії:

до 5 тонн;

від 5 до 50 тонн;

від 50 до 1000 тонн;

більше 1000 тонн;

в) кількість та аналіз аварій з небезпечними вантажами, для яких було складено звіт про аварію відповідно до додатка 7 до цих Правил;

г) інші відомості, необхідні для аналізу та оцінки стану безпеки перевезень небезпечних вантажів.

8.5. Щорічний звіт складається уповноваженим не пізніше шести місяців по закінченні року та на вимогу Державтоінспекції МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів подається для перевірки. Термін зберігання щорічного звіту становить п'ять років.

8.6. Звіт про аварію складається уповноваженим у разі аварії, у результаті якої небезпечні речовини потрапили в навколишнє середовище, чим завдані матеріальні збитки або постраждали люди.

8.7. Уповноважений має пройти відповідний курс підготовки і знати:

а) вимоги національного законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів, а також міжнародних конвенцій, угод та договорів;

б) класифікацію небезпечних вантажів (процедури класифікації розчинів та сумішей, структуру переліку небезпечних вантажів, класи небезпеки і принципи їх класифікації, характер речовин та виробів, що перевозяться, їх фізичні, хімічні, токсикологічні властивості);

в) загальні вимоги до упаковок, великогабаритної тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів, цистерн та контейнерів-цистерн тощо (типи, коди, маркування, виготовлення, порядок перевірки та іспитів);

г) маркувальні написи, знаки небезпеки та інформаційні таблиці небезпечного вантажу (нанесення маркування та знаків небезпеки, кріплення знаків небезпеки та інформаційних таблиць небезпечного вантажу на транспортних засобах, цистернах тощо);

ґ) вимоги до перевізних документів та порядок їх заповнення (товаротранспортний документ на небезпечні вантажі, письмові інструкції, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, копії міжнародних двосторонніх та багатосторонніх договорів, інші документи);

д) способи перевезення та можливі обмеження (перевезення повним завантаженням, контейнерні перевезення тощо);

е) вимоги до екіпажу транспортного засобу та його професійної підготовки;

є) заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, пов'язані з сумісним завантаженням;

ж) спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин;

з) порядок перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях;

и) вимоги до навантаження, розвантаження та закріплення вантажів (навантаження та розвантаження, ступінь наповнення, укладання);

і) очищення та (або) дегазація перед завантаженням та після розвантаження;

ї) вимоги до додаткового обладнання;

й) режими та умови перевезення небезпечних вантажів;

к) причини аварій, пов'язаних із перевезенням небезпечних вантажів, та їх наслідки.

8.8. Для виконання своїх функцій уповноважений повинен мати свідоцтво про відповідну підготовку, що відповідає зразку, наведеному в додатку 8 до цих Правил. Для отримання свідоцтва кандидат повинен скласти іспит у Державтоінспекції МВС України, відповідно до ДОПНВ.

8.9. Термін дії свідоцтва становить п'ять років. Цей термін може бути продовжено на наступний п'ятирічний період, якщо власник свідоцтва протягом попереднього року, до завершення терміну його дії, пройшов курс перепідготовки та успішно склав іспит.

8.10. Свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, видане компетентним органом іншої держави - учасниці ДОПНВ, визнається дійсним протягом зазначеного в ньому терміну дії.

8.11. Кожен суб'єкт перевезення небезпечних вантажів на вимогу Державтоінспекції МВС України та інших компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів повинен надавати інформацію про свого уповноваженого.

9. Перевізні документи

9.1. Під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи:

а) товаротранспортний документ на небезпечні вантажі. Якщо кількість вантажів не дозволяє завантажити їх цілком в одну транспортну одиницю, то складаються окремі транспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць.

На вантажі, що не можуть завантажуватися сумісно в один і той же транспортний засіб у зв'язку із заборонами на їх сумісне завантаження, обов'язково виписуються окремі транспортні документи.

При виконанні міжнародних перевезень товаротранспортний документ заповнюється офіційною мовою країни-відправника. Якщо ця мова не є англійською, німецькою чи французькою, то він дублюється однією із зазначених мов, якщо міжнародними договорами не передбачене інше;

б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (зразок свідоцтва наведений у додатку 9 до цих Правил).

Свідоцтво виконується на стандартному форматі А4 (210 х 297 мм) і повинно бути білого кольору з рожевою діагональною смужкою.

У разі транспортних одиниць, які складаються із декількох транспортних засобів, свідоцтво видається на кожний транспортний засіб, що входить до складу транспортної одиниці.

Для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення небезпечних вантажів та відповідають вимогам ДОПНВ, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів видається тільки на транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX та AT;

в) ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (зразок ДОПНВ-свідоцтва наведений у додатку 6 до цих Правил);

г) письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій.

Вантажовідправник забезпечує перевізника письмовими інструкціями, а в разі міжнародних перевезень - комплектом письмових інструкцій. При виконанні міжнародних перевезень інструкції складаються мовою, якою володіє водій, а також дублюються мовами країн відправлення, транзиту і призначення (формат письмових інструкцій наведений в додатку 10 до цих Правил).

Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу таким чином, щоб їх можна було легко дістати. Інструкції, які стосуються вантажів, що знаходяться на транспортній одиниці, повинні зберігатись окремо.

Відправник вантажу несе відповідальність за зміст письмових інструкцій та їх відповідність вантажу.

Перевізник несе відповідальність за те, щоб водії, які беруть участь у перевезенні, були ознайомлені зі змістом письмових інструкцій та належним чином їх виконували;

ґ) у разі здійснення міжнародних перевезень з тимчасовими відступами від вимог ДОПНВ - витяг з тексту спеціального договору (спеціальних договорів), що були підписані Україною на підставі глави 1.5 додатка A до ДОПНВ;

д) дозвіл на дорожнє перевезення небезпечного вантажу, виданий Державтоінспекцією МВС України (зразок дозволу на дорожнє перевезення небезпечного вантажу наведений у додатку 11 до цих Правил);

е) якщо дорожнє перевезення небезпечних вантажів у великому контейнері виконується перед морським - свідоцтво про завантаження контейнера, що видається відповідальною за завантаження контейнера особою чи організацією та складається відповідно до додатка 12 до цих Правил.

Свідоцтво про завантаження контейнера підписується особою, відповідальною за завантаження контейнера.

Свідоцтво про завантаження контейнера може бути включено в товаротранспортний документ, у цьому разі в товаротранспортному документі тільки вказується, що завантаження контейнера проведено у відповідності до встановлених на морському транспорті вимог, а також надаються відомості про особу, відповідальну за завантаження контейнера;

є) інші документи, які є необхідні відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

9.2. Товаротранспортний(-ні) документ(-ти) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред'являється до перевезення:

а) номер ООН, перед яким проставляються літери UN;

б) відповідне відвантажувальне найменування, визначене відповідно до розділу 3.1.2 додатка A до ДОПНВ і в разі необхідності доповнене технічною, хімічною або біологічною назвою;

в) для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: номер підкласу і буква групи сумісності та, якщо речовина чи виріб має додаткові види небезпеки, - номери зразків знаків небезпеки, вказаних для небезпечного вантажу в додатку 15 до цих Правил, що вказують на ці види небезпеки. Для речовин і виробів інших класів небезпеки: номери зразків знаків небезпеки, вказані для небезпечного вантажу в додатку 15 до цих Правил.

Номери зразків знаків небезпеки, що вказують на додаткові види небезпеки, повинні зазначатися в дужках;

г) група упаковки речовини чи виробу, якщо така визначена, перед якою можуть бути літери ГУ;

ґ) кількість та опис упаковок;

д) загальна кількість небезпечних вантажів (об'єм, маса брутто чи маса нетто залежно від конкретного випадку).

У разі перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях загальна кількість небезпечних вантажів, що знаходяться на одній транспортній одиниці, повинна розраховуватись відповідно до положень додатка 1 до цих Правил;

е) найменування та адреса відправника вантажу;

є) найменування та адреса вантажоодержувача(-чів);

ж) декларація, яка є необхідною відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

Записи в товаротранспортному документі повинні виконуватися в такій послідовності: номер ООН; відповідне відвантажувальне найменування; номери зразків знаків небезпеки (у випадку вантажів 1-го класу небезпеки - підклас та група сумісності і, якщо вимагається, номери зразків знаків небезпеки); група упаковки або відповідне відвантажувальне найменування; клас небезпеки (у випадку вантажів 1-го класу небезпеки - підклас та група сумісності і, якщо вимагається, номери зразків знаків небезпеки); номер ООН; група упаковки, наприклад: "UN 1230 МЕТАНОЛ, 3 (6.1), II" або "МЕТАНОЛ, 3 (6.1), UN 1230 II".

Розміщення інших елементів інформації та послідовність, у якій вони мають указуватись у транспортному документі, є факультативними.

Записи в транспортному документі повинні бути розбірливими.

9.3. Якщо перевозяться відходи, які містять небезпечні вантажі (за винятком радіоактивних відходів), то перед номером ООН ставиться слово "ВІДХОДИ", якщо воно не є частиною відповідного відвантажувального найменування, наприклад: "ВІДХОДИ, UN 1230 МЕТАНОЛ, 3 (6.1), II" чи:

"ВІДХОДИ, UN 1993 ЛЕГКОЗАЙМИСТА РІДИНА, Н.У.К. (толуол та етиловий спирт), 3, II".

9.4. У разі порожньої тари, порожніх неочищених цистерн, багатоелементних газових контейнерів та транспортних засобів-батарей, а також порожніх неочищених транспортних засобів і контейнерів для перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом) залежно від конкретного випадку, записи в транспортному документі мають включати такі слова, як "ПОРОЖНЯ ТАРА", "ПОРОЖНЯ ПОСУДИНА", "ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР СЕРЕДНЬОЇ ВАНТАЖОПІДЙОМНОСТІ ДЛЯ МАСОВИХ ВАНТАЖІВ", "ПОРОЖНЯ АВТОЦИСТЕРНА", "ПОРОЖНЯ ЗНІМНА ЦИСТЕРНА", "ПОРОЖНЯ ПЕРЕНОСНА ЦИСТЕРНА", "ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР-ЦИСТЕРНА", "ПОРОЖНІЙ БАГАТОЕЛЕМЕНТНИЙ ГАЗОВИЙ КОНТЕЙНЕР", "ПОРОЖНІЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ-БАТАРЕЯ", "ПОРОЖНІЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ", "ПОРОЖНІЙ КОНТЕЙНЕР", за якими повинен вказуватися номер класу небезпеки. Наприклад: "ПОРОЖНЯ ТАРА, 3".

Крім того, у разі порожніх неочищених посудин для газів ємністю понад 1000 л, порожніх неочищених цистерн, багатоелементних газових контейнерів, транспортних засобів-батарей, транспортних засобів та контейнерів для перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом) цей запис повинен доповнюватися словами "останній вантаж", номером ООН, відповідним відвантажувальним найменуванням, в разі необхідності доповненим технічною, хімічною або біологічною назвою і, якщо застосовується, групою упаковки останнього вантажу, що перевозився. Наприклад: "ПОРОЖНЯ АВТОЦИСТЕРНА, 2, ОСТАННІЙ ВАНТАЖ: UN 1017 ХЛОР".

9.5. У разі перевезення небезпечних вантажів в обмежених кількостях (див. додаток 1 до цих Правил) у транспортному документі має бути такий запис: "Вантаж не перевищує допустимих меж, зазначених у пункті 1.1.3.6". Такий запис не робиться, якщо в одній транспортній одиниці перевозяться вантажі, відправлені кількома вантажовідправниками.

9.6. Якщо небезпечні вантажі перевозяться в аварійній тарі, то після опису вантажу в транспортному документі додаються слова: "АВАРІЙНА УПАКОВКА".

9.7. У транспортних документах, що супроводжують порожні фуміговані контейнери і транспортні засоби, повинні зазначатися дата фумігації, а також тип і кількість фуміганту. Ці записи повинні виконуватися офіційною мовою країни відправлення і, якщо ця мова не англійська, німецька чи французька, дублюватись однією із зазначених мов, якщо міжнародними договорами не передбачене інше. Крім того, до транспортних документів мають долучатись інструкції з видалення будь-яких залишкових кількостей фуміганту, включаючи пристрої для фумігації (якщо вони використовувалися).

10. Порядок отримання дозволів на дорожнє перевезення небезпечних вантажів

10.1. Для отримання дозволу на дорожнє перевезення перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи:

а) заявку на отримання дозволу на дорожнє перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи);

б) ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв, транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

в) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, якщо таке свідоцтво передбачено вимогами п. 9.1 цих Правил;

г) письмові інструкції на випадок аварії чи надзвичайної ситуації;

ґ) чинний договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;

д) у разі перевезення небезпечних речовин або виробів, на перевезення яких необхідне додаткове погодження або дозвіл інших компетентних органів, відповідні копії цього погодження або дозволу.

10.2. Дозвіл видається на одноразовий проїзд транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі. У разі здійснення постійних перевезень одного небезпечного вантажу по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але терміном не більше ніж на три місяці. Термін дії дозволу на дорожнє перевезення небезпечних вантажів не повинен перевищувати терміни дії свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, чинного договору обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів та ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

10.3. Зміни до умов та режиму перевезення небезпечного вантажу, викладені у відповідному дозволі на перевезення, вносяться тим підрозділом Державтоінспекції, в якому він був виданий.

10.4. Дозвіл на перевезення не видається або дія дозволу припиняється, якщо на маршруті може виникнути підвищена небезпека для учасників дорожнього руху або транспортні затори. У разі відмови у наданні дозволу на перевезення, припиненні дії дозволу та при внесенні змін до маршруту руху перевізник інформується про причини цих рішень. За необхідності працівниками Державтоінспекції МВС України можуть вноситися зміни до маршруту руху з обов'язковим зазначенням дати внесення змін, ділянки, виключеної з маршруту, ділянки, якою рух дозволено, терміну дії змін, посади та прізвища працівника Державтоінспекції, який вніс зміни, та його особистого підпису і печатки.

10.5. Підрозділи Державтоінспекції МВС України ведуть облік виданих дозволів на перевезення небезпечних вантажів, свідоцтв про підготовку уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, ДОПНВ-свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, та свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.

10.6. Порядок складання дозволу на дорожнє перевезення небезпечних вантажів такий.

10.6.1. Дозвіл складається за інформацією, наданою у встановленому порядку перевізником небезпечного вантажу.

10.6.2. В графі "Чинність" літерами зазначається кінцевий термін дії дозволу.

10.6.3. У графі 1 вказується маршрут перевезення небезпечних вантажів. Маршрут перевезення складається так, щоб по можливості виключати проїзд транспортних засобів з небезпечними вантажами через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об'єктами або по дорогах, які становлять істотну фізичну небезпеку.

10.6.4. У графі 2 вказується відповідне відвантажувальне найменування небезпечного вантажу, на перевезення якого видається дозвіл, визначене відповідно до розділу 3.1.2 додатка A до ДОПНВ і в разі необхідності доповнене технічною, хімічною або біологічною назвою.

10.6.5. У графі 3 зазначаються марка та державний номер транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

10.6.6. У графі 4 вказується клас небезпечного вантажу, що перевозиться. У разі небезпечних вантажів 1-го класу зазначаються номер підкласу та група сумісності.

10.6.7. У графі 5 зазначається ідентифікаційний номер небезпеки, вказаний для небезпечних вантажів, що перевозяться, в додатку 15 до цих Правил. Графа залишається незаповненою, якщо для небезпечного вантажу ідентифікаційний номер небезпеки в додатку 15 до цих Правил не вказано.

10.6.8. У графі 6 вказується номер ООН небезпечного вантажу.

10.6.9. У графі 7 вказується загальна кількість небезпечних вантажів, що перевозяться (об'єм, маса брутто чи маса нетто залежно від конкретного випадку).

10.6.10. У графі 8 вказуються особливі умови перевезення небезпечного вантажу: обмеження максимальної швидкості під час перевезення, заборони щодо руху вночі, а також інші умови, що можуть підвищити рівень безпеки перевезень. Додаткові умови визначаються для конкретного перевезення та залежать від ступеня небезпеки вантажів, що перевозяться, їх кількості, технічного стану транспортних засобів, маршруту перевезення тощо.

10.6.11. У графах 9, 10 та 11 відповідно вказуються найменування перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, а також їх юридичні адреси та номери контактних телефонів.

10.6.12. Якщо рух за вказаним у графі 1 дозволу маршрутом неможливий, у графі 12 вказуються зміни маршруту руху.

10.6.13. Дозвіл в обов'язковому порядку підписується посадовою особою перевізника, відповідальною за перевезення небезпечних вантажів, та водіями, що здійснюють перевезення.

11. Завантаження, розвантаження та оброблення небезпечних вантажів

11.1. Транспортний засіб, що подається на завантаження або розвантаження, повинен відповідати встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки та належного функціонування обладнання, яке використовується при навантаженні та розвантаженні.

11.2. Забороняється завантажувати небезпечний вантаж, якщо:

а) документи на транспортний засіб та водія не відповідають вимогам цих Правил. У встановлених випадках відсутні:

свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів;

ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

дозвіл на дорожнє перевезення небезпечного вантажу, виданий Державтоінспекцією МВС України;

б) під час огляду транспортного засобу та його устаткування виявлено їх невідповідність вимогам, встановленим для транспортування небезпечного вантажу, який завантажується.

Перевірка документів та огляд транспортного засобу виконуються вантажовідправником.

11.3. Забороняється розвантажувати небезпечний вантаж, якщо були виявлені недоліки, які можуть негативно вплинути на безпеку розвантаження. Контроль має здійснюватись вантажоодержувачем.

11.4. Упаковки з різними знаками небезпеки можуть завантажуватись сумісно в один і той же транспортний засіб або контейнер тільки в тому випадку, якщо їх сумісне завантаження залежно від знаків небезпеки на упаковках передбачено у таблиці 5 цих Правил.

Таблиця 5. Таблиця сумісності при навантаженні небезпечних вантажів різних класів небезпеки

Знаки небез- пеки

1

1.4

1.5

1.6

2.1 2.2 2.3

3

4.1

4.1 + 1

4.2

4.3

5.1

5.2

5.2 + 1

6.1

6.2

7A 7B, 7C

8

9

1

Див. пункт 11.5 цих Правил

2

1.4

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1  2

1.5

2

1.6

2

2.1, 2.2, 2.3

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

3

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

4.1

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

4.1 + 1

Х

4.2

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

4.3

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

5.1

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

5.2

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

5.2 + 1

Х

6.1

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

6.2

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

7A, 7B, 7C

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

8

1

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

9

2

1  2

2

2

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

____________
^Х Сумісне завантаження дозволяється за умови, що упаковки відповідають вимогам ДОПНВ та цих Правил.

¹ Дозволяється сумісне завантаження з речовинами, що мають класифікаційний код 1.4S.

² Дозволяється сумісне завантаження вантажів 1-го класу небезпеки та рятувальних засобів 9-го класу небезпеки (ООН 2990 та 3072).

11.5. Упаковки, які містять речовини або вироби 1-го класу небезпеки різних груп сумісності і мають знаки небезпеки зразків 1, 1.4, 1.5 або 1.6, можуть завантажуватись в один і той же транспортний засіб тільки в тому випадку, якщо сумісне завантаження упаковок передбачено в таблиці 6 цих Правил.

Таблиця 6. Таблиця сумісності при навантаженні небезпечних вантажів 1-го класу небезпеки, що належать до різних груп сумісності

Група сумісності

A

B

C

D

E

F

G

H

J

L

N

S

A

Х

B

Х

1

Х

C

Х

Х

Х

Х

2, 3

Х

D

1

Х

Х

Х

Х

2, 3

Х

E

Х

Х

Х

Х

2, 3

Х

F

Х

Х

G

Х

Х

Х

Х

Х

H

Х

Х

J

Х

Х

L

4

N

2, 3

2, 3

2, 3

2

Х

S

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

Х

____________
^Х Сумісне завантаження дозволяється за умови, що упаковки відповідають вимогам ДОПНВ та цих Правил.

¹ Упаковки, що містять вироби групи сумісності B та речовини і вироби групи сумісності D, можуть завантажуватись сумісно тільки за умови, що вони транспортуються в окремих контейнерах (відділеннях), конструкція яких затверджена компетентним органом і при цьому відсутня небезпека передачі детонації від виробів групи сумісності В речовинам та виробам групи сумісності D.

² Різні види виробів, які мають класифікаційний код 1.6N, можуть перевозитись сумісно лише в тому випадку, якщо шляхом іспитів або за аналогією доведено, що відсутня додаткова небезпека вибуху через взаємодію між цими виробами. В іншому випадку з ними необхідно поводитись як з виробами підкласу 1.1.

³ Якщо вироби групи сумісності N перевозяться сумісно з речовинами або виробами групи сумісності C, D та E, то необхідно вважати, що вироби групи сумісності N мають характеристики групи сумісності D.

⁴ Упаковки, які містять речовини та вироби групи сумісності L, можуть завантажуватись сумісно з упаковками, які містять аналогічні речовини та вироби тієї ж групи сумісності.

11.6. Упаковки, а також неочищена порожня тара, включаючи великогабаритну тару та контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, які мають знаки небезпеки зразків 6.1, 6.2 або 9 (тільки вантажі з номерами ООН 2212, 2315, 2590, 3151, 3152 чи 3245) та не знаходяться в додатковій тарі або під суцільним покриттям (наприклад під брезентом, покриттям із фібрового картону тощо), повинні відділятись від продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин:

а) суцільними перегородками, висота яких дорівнює висоті упаковок;

б) упаковками, які не мають знаків небезпеки зразків 6.1, 6.2 чи 9, або упаковками, що мають знаки небезпеки зразка N 9, але не містять вантажів з номерами ООН 2212, 2315, 2590, 3151, 3152 чи 3245;

в) відстанню не менш ніж 0,8 м.

11.7. Небезпечні вантажі повинні укладатися та закріплюватись у транспортному засобі або контейнері таким чином, щоб запобігти будь-якому значному їх пересуванню по відношенню один до одного та до стінок транспортного засобу або контейнера. Як запобіжні засоби можуть використовуватись лямки, що кріпляться до бокових стінок, спеціальні ґрати та кронштейни, надувні подушки, блокувальні пристрої, що перешкоджають ковзанню, тощо.

11.8. Під час вантажно-розвантажувальних операцій двигун транспортного засобу повинен бути вимкнений, за винятком випадків, коли його використання необхідно для приведення в дію насосів та інших механізмів, які використовуються під час завантаження або розвантаження транспортного засобу або коли це передбачається відповідними нормативними документами.

11.9. Під час виконання вантажно-розвантажувальних операцій з небезпечними вантажами суворо забороняється палити поблизу та всередині транспортних засобів або контейнерів.

11.10. Забороняється кидати та піддавати ударам упаковки, що містять небезпечні вантажі.

11.11. При виконанні завантаження наповнених та порожніх балонів у транспортний засіб або контейнер повинні виконуватись такі вимоги:

а) балони укладаються в транспортному засобі або контейнері таким чином, щоб вони не перекидалися та не падали;

б) балони розміщуються горизонтально - паралельно або перпендикулярно поздовжній осі транспортного засобу або контейнера. Балони, що знаходяться біля передньої поперечної стінки кузова транспортного засобу або контейнера, укладаються під прямим кутом до вищевказаної осі;

в) балони, діаметр яких становить понад 30 см, можуть укладатися паралельно поздовжній осі транспортного засобу або контейнера. При цьому захисні пристрої їх вентилів повинні направлятися до середини транспортного засобу або контейнера;

г) балони, укладені в горизонтальному положенні, мають надійно закріплюватися таким чином, щоб запобігти будь-якому їх переміщенню;

ґ) балони можуть завантажуватись у вертикальному положенні, якщо вони перевозяться у пристроях, які ефективно запобігають їхньому перекиданню або мають достатню стійкість;

д) посудини, що містять охолоджені скраплені гази, мають перевозитись у тому положенні, яке передбачено їх конструкцією, та бути захищеними від ушкодження іншими упаковками.

11.12. Якщо після розвантаження транспортного засобу чи контейнера, в якому перевозились упаковки з небезпечними вантажами, було виявлено виток речовини, необхідно якомога швидше до наступного завантаження очистити транспортний засіб чи контейнер.

11.13. Транспортні засоби чи контейнери після перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом) повинні перед кожним навантаженням належним чином очищатися, за винятком випадків, коли новий вантаж складається з тієї ж самої небезпечної речовини, що й попередній.

11.14. Перед наповненням цистерни вантажовідправник має переконатись у тому, що цистерна (вбудована цистерна, переносна цистерна, знімна цистерна, контейнер-цистерна, транспортний засіб-батарея, багатоелементний газовий контейнер) призначена для речовини (речовин), яка завантажується, і що при стиканні з матеріалами корпусу, прокладок, сервісного обладнання тощо не виникне небезпечна реакція з утворенням небезпечних продуктів або не буде значно знижена міцність цих матеріалів.

У разі необхідності вантажовідправник може звернутися до виробника небезпечної речовини з метою надання необхідної інформації про сумісність цієї речовини з конструкційними матеріалами цистерни.

Забороняється використовувати цистерни, призначені для перевезення небезпечних речовин, для перевезення продуктів харчування та кормів для тварин.

11.15. До наповнення цистерн небезпечними рідинами, що мають температуру спалаху нижче 61° C, або перед їх випорожненням потрібно запровадити заходи щодо забезпечення належного електростатичного заземлення шасі транспортного засобу, переносної цистерни чи контейнера-цистерни. Окрім цього, швидкість наповнення повинна обмежуватись відповідно до технологічних вимог.

11.16. Цистерни, транспортні засоби-батареї чи багатоелементні газові контейнери, призначені для перевезення різних газів, перед наповненням повинні попередньо (за необхідності) випорожнюватися, продуватися та вакуумуватися для забезпечення їх безпечної експлуатації.

11.17. Корпуси цистерн мають зачинятися таким чином, щоб запобігти витоку небезпечної речовини. Герметичність затворів корпусів цистерн перевіряється вантажовідправником після наповнення цистерн.

11.18. Забороняється здійснювати завантаження та розвантаження вантажів 1-го класу небезпеки в місцях загального користування, розташованих у забудованому районі, без спеціального дозволу компетентних органів.

11.19. Забороняється здійснювати завантаження та розвантаження вантажів 1-го класу небезпеки в місцях загального користування, розташованих поза забудованим районом, без попереднього повідомлення про це компетентних органів.

11.20. Якщо вантажно-розвантажувальні операції з вантажами 1-го класу небезпеки здійснюються в місці загального користування, речовини та вироби повинні відділятися один від одного з урахуванням знаків небезпеки.

11.21. У разі зупинки транспортних засобів з вантажами 1-го класу небезпеки для виконання вантажно-розвантажувальних операцій у місці загального користування відстань між ними повинна становити не менш ніж 50 м.

12. Розміщення інформаційних таблиць небезпечного вантажу (світловідбивних табличок оранжевого кольору) та знаків небезпеки (інформаційних табло) на транспортних засобах, автоцистернах, транспортних засобах із знімними цистернами, транспортних засобах-батареях, контейнерах, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах та переносних цистернах

12.1. Транспортні одиниці, що перевозять небезпечні вантажі, повинні мати дві розміщені у вертикальній площині інформаційні таблиці небезпечного вантажу. Інформаційні таблиці повинні бути оранжевого кольору зі світловідбивною поверхнею. Довжина таблиць дорівнює 400 мм, а ширина - 300 мм; вони повинні мати чорне облямування завширшки 15 мм. Якщо площа поверхні або конструкція транспортного засобу не дозволяє закріпити інформаційні таблиці таких розмірів, то їх довжина може бути зменшена до 300 мм, ширина - до 120 мм, а ширина чорного облямування - до 10 мм. Одна із цих таблиць повинна закріплюватися спереду транспортної одиниці, а друга - ззаду, а обидві - перпендикулярно поздовжній осі транспортної одиниці.

12.2. На транспортних одиницях та контейнерах, що перевозять навалом (насипом) небезпечні тверді речовини, для яких у додатку 15 до цих Правил зазначений ідентифікаційний номер небезпеки, повинні додатково встановлюватись з боків кожної транспортної одиниці або контейнера добре видимі та розміщені паралельно поздовжній осі транспортного засобу інформаційні таблиці небезпечного вантажу.

12.3. На транспортних засобах-батареях, автоцистернах чи транспортних одиницях з однією або кількома знімними цистернами, переносними цистернами, контейнерами-цистернами, багатоелементними газовими контейнерами, що перевозять небезпечні речовини, для яких у додатку 15 до цих Правил зазначений ідентифікаційний номер небезпеки, повинні додатково встановлюватись з боків кожної цистерни або відсіку цистерни добре видимі та розміщені паралельно поздовжній осі транспортного засобу інформаційні таблиці небезпечного вантажу.

12.4. У додаткових інформаційних таблицях небезпечного вантажу, передбачених пунктами 12.2 та 12.3 цих Правил, має вказуватись ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, зазначені в додатку 15 до цих Правил відповідно для кожної з речовин, що перевозяться в транспортній одиниці, контейнері, цистерні або відсіку цистерни.

У випадках, коли на транспортній одиниці перевозиться тільки одна небезпечна речовина, наявність додаткових інформаційних таблиць небезпечного вантажу не обов'язкова за умови, що на таблицях, встановлених попереду та позаду транспортної одиниці, вказано ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, які зазначені для цієї речовини в додатку 15 до цих Правил.

12.5. На автоцистерни чи транспортні одиниці з однією або кількома знімними цистернами, контейнерами-цистернами, переносними цистернами, в яких перевозяться речовини з номерами ООН 1202, 1203, 1223 або авіаційне паливо, зазначене під номером ООН 1268 чи 1863, у разі відсутності іншої небезпечної речовини можуть розміщуватись дві інформаційні таблиці небезпечного вантажу, як це передбачено в пункті 12.1 цих Правил. При цьому на них має вказуватись ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, передбачені для найбільш небезпечної речовини, тобто для речовини з найнижчою температурою спалаху.

12.6. У випадках, коли згідно з вимогами цих Правил в інформаційних таблицях небезпечного вантажу зазначається ідентифікаційний номер небезпеки та номер ООН, то у верхній частині таблиці вказується ідентифікаційний номер небезпеки, а в нижній - номер ООН. При цьому таблиця розділяється горизонтальною смугою завширшки 15 мм на дві рівні половини.

12.7. Знаки небезпеки розміщуються:

а) попереду, позаду та з боків кожного контейнера (за винятком контейнерів, що містять звільнені упаковки 7-го класу небезпеки), багатоелементного газового контейнера, контейнера-цистерни чи переносної цистерни. Коли в контейнері-цистерні чи переносній цистерні з кількома відсіками перевозяться два або більше небезпечних вантажів, відповідні знаки небезпеки повинні розміщуватись з боків контейнера-цистерни чи переносної цистерни, в місці розміщення відповідних відсіків, а також по одному знаку небезпеки кожного зразка, що є з боків, розміщується попереду та позаду контейнера-цистерни чи переносної цистерни. Якщо ззовні транспортного засобу не забезпечена видимість знаків небезпеки, які кріпляться до контейнерів, багатоелементних газових контейнерів, контейнерів-цистерн або переносних цистерн, то такі ж самі знаки розміщуються з боків та позаду транспортного засобу;

б) з боків та позаду автоцистерн, транспортних засобів із знімними цистернами, транспортних засобів-батарей та транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі навалом (насипом). Коли в автоцистерні чи знімній цистерні з кількома відсіками перевозяться два або більше небезпечних вантажів, відповідні знаки небезпеки повинні розміщуватись з боків автоцистерни чи знімної цистерни, в місці розміщення відповідних відсіків, а також по одному знаку небезпеки кожного зразка, що є з боків, розміщується позаду автоцистерни чи знімної цистерни;

в) з боків та позаду транспортних одиниць, що перевозять упаковки з речовинами або виробами 1-го класу небезпеки;

г) з боків та позаду транспортних одиниць, що перевозять упаковки з матеріалами 7-го класу небезпеки, за винятком звільнених упаковок.

12.8. Транспортні одиниці чи контейнери, що перевозять речовини та вироби, які належать до різних підкласів 1-го класу небезпеки, повинні мати знаки небезпеки, що належать до найбільш небезпечного підкласу, в такому порядку: 1.1 - найбільш небезпечний, 1.5, 1.2, 1.3, 1.6, 1.4 - найменш небезпечний. При перевезенні речовин підкласу 1.5D разом з речовинами або виробами підкласу 1.2 на транспортному засобі чи контейнері встановлюються знаки небезпеки, що відповідають підкласу 1.1.

12.9. Якщо транспортна одиниця перевозить речовини або вироби 1-го класу небезпеки, які належать до різних груп сумісності, у знаках небезпеки групи сумісності не вказуються.

12.10. Для вантажів 7-го класу знаки небезпеки мають відповідати зразку N 7D, наведеному в додатку 13 до цих Правил. Крім того, на переносних цистернах, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах з речовинами 7-го класу небезпеки та великих контейнерах, що використовуються для перевезення упаковок з матеріалами 7-го класу небезпеки, крім звільнених упаковок, мають кріпитися знаки небезпеки зразка N 7A, 7B або 7C залежно від категорії цистерни, багатоелементного газового контейнера або великого контейнера та, якщо це потрібно, зразка N 7E. Ці знаки повинні відповідати вимогам пункту 3.18 цих Правил та розміщуватись поруч зі знаком небезпеки зразка N 7D. Замість спільного використання знаків небезпеки зразків 7A, 7B або 7C зі знаком небезпеки зразка N 7D дозволяється використовувати знаки небезпеки зразків 7A, 7B або 7C, збільшені до розмірів 250 х 250 мм.

12.11. На контейнерах, багатоелементних газових контейнерах, контейнерах-цистернах, переносних цистернах чи транспортних засобах, що містять вантажі, які належать до різних класів небезпеки, знак додаткової небезпеки не наноситься у випадках, якщо знак основної чи додаткової небезпеки вже вказує на цю небезпечну властивість вантажу.

12.12. Знаки небезпеки, що розміщуються на транспортних засобах, автоцистернах, транспортних засобах зі знімними цистернами, транспортних засобах-батареях, контейнерах, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах та переносних цистернах, повинні:

а) мати розміри не менше 250 х 250 мм. Паралельно кромці на відстані 12,5 мм (для знака небезпеки N 7D - 5 мм, див. додаток 13 до цих Правил) від неї по всьому периметру знака повинна бути смуга того ж кольору, що й зображений символ;

б) відповідати знакам небезпеки, вказаним в додатку 15 до цих Правил для небезпечних вантажів, що містяться в контейнері, багатоелементному газовому контейнері, знімній цистерні, контейнері-цистерні, переносній цистерні або транспортному засобі;

в) мати колір, символи та загальну форму відповідно до зразків, наведених у додатку 2 до цих Правил.

12.13. Для цистерн місткістю до 3 м³ та малогабаритних контейнерів допускається зменшення розмірів знаків небезпеки до 100 х 100 мм.

12.14. Якщо площа поверхні або конструкція транспортного засобу, що перевозить речовини 1-го або 7-го класу небезпеки, не дозволяє закріпити знаки небезпеки основних розмірів (250 х 250 мм), їх розмір може бути зменшено до 100 х 100 мм.

12.15. У разі дорожнього перевезення небезпечного вантажу, яке здійснюється перед морським або залізничним перевезенням або після нього, контейнери, контейнери-цистерни або переносні цистерни можуть мати маркування небезпечного вантажу інформаційними таблицями та знаками небезпеки згідно з вимогами нормативних документів, які регламентують морське перевезення. У цьому випадку транспортний засіб обладнується лише інформаційними таблицями небезпечного вантажу, передбаченими в пункті 12.1 цих Правил.

12.16. На порожніх вбудованих цистернах, транспортних засобах із знімними цистернами, транспортних засобах-батареях, контейнерах-цистернах, багатоелементних газових контейнерах та переносних цистернах, які не були очищені або дегазовані, а також на порожніх неочищених транспортних засобах та контейнерах, у яких перевозились тверді небезпечні речовини навалом (насипом), встановлюються інформаційні таблиці небезпечного вантажу та знаки небезпеки, що відповідають вантажу, який у них перевозився.

12.17. Інформаційні таблиці небезпечного вантажу та знаки небезпеки, які не належать до вантажів, що перевозяться, або їх залишків, повинні бути зняті або затулені.

12.18. Автоцистерни, контейнери-цистерни, спеціальні транспортні засоби чи спеціально обладнані транспортні засоби, в яких перевозяться речовини з номерами ООН 3257, 3258, повинні мати з боків та позаду маркувальний знак для перевезення речовин при високій температурі, що відповідає зразку, наведеному в додатку 14 до цих Правил.

12.19. На кожному порожньому фумігованому контейнері чи транспортному засобі розміщується попереджувальний знак, зображений в додатку 14 до цих Правил, у місці, де буде забезпечена його видимість. Написи на цьому знакові робляться мовою, яка визначається вантажовідправником.

13. Вимоги до екіпажу транспортного засобу, що здійснює перевезення небезпечних вантажів

13.1. До керування транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі, допускаються водії, які мають стаж безперервної роботи водієм не менше 3 років, посвідчення про право керування транспортними засобами відповідної категорії та пройшли спеціальне навчання, вступний інструктаж і медичний контроль.

13.2. Водії транспортних засобів зобов'язані виконувати вимоги Правил дорожнього руху, цих Правил та виконувати всі умови, зазначені в дозволі на дорожнє перевезення небезпечних вантажів, якщо такий передбачений цими Правилами.

13.3. При перевезенні небезпечних вантажів водію забороняється відхилятись від установленого Державтоінспекцією маршруту перевезення.

13.4. На транспортних одиницях, що перевозять небезпечні вантажі, забороняється перебування сторонніх осіб.

13.5. Кожний член екіпажу транспортного засобу повинен вміти користуватися протипожежними засобами та засобами надання першої медичної допомоги.

13.6. Водію та членам екіпажу транспортного засобу забороняється:

а) відкривати упаковки, що містять небезпечні речовини чи вироби;

б) входити в транспортний засіб з освітлювальними пристроями, які мають відкрите полум'я. Крім того, освітлювальні пристрої не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення;

в) користуватися в транспортних засобах, що перевозять рідини з температурою спалаху не більше 61° C, легкозаймисті речовини чи вироби 2-го класу небезпеки, будь-якими освітлювальними пристроями, крім переносних ламп, конструкція яких виключає будь-яку можливість займання легкозаймистих парів та газів, що могли проникнути всередину транспортного засобу;

г) використовувати вогонь чи відкрите полум'я поблизу транспортних засобів, що перевозять речовини та вироби 1-го класу небезпеки;

ґ) використовувати опалювальні пристрої, що встановлені на транспортних засобах типу FL, під час вантажно-розвантажувальних операцій;

д) курити поблизу транспортних засобів та всередині їх під час виконання вантажно-розвантажувальних операцій.

13.7. Водій транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі, у разі дорожньо-транспортної пригоди або вимушеної зупинки повинен негайно сповістити про це сам або за допомогою інших осіб чергову частину Державтоінспекції МВС України та вжити відповідних заходів, зазначених у Правилах дорожнього руху, письмових інструкціях.

14. Нагляд за транспортними засобами, що перевозять небезпечні вантажі

14.1. Під час перевезення небезпечних вантажів транспортні засоби, що їх перевозять, повинні перебувати під постійним наглядом, за винятком стоянки на спеціальному складі або у призначених для цього заводських приміщеннях.

14.2. Стоянка транспортних засобів під час перевезення небезпечних вантажів дозволяється тільки після вжиття відповідних заходів безпеки. Транспортний засіб може ставитися в місцях, що відповідають таким вимогам:

а) автомобільна стоянка, що охороняється, обслуговуючий персонал якої поінформований про характер вантажу та місцезнаходження водія;

б) відкрите місце за межами земляного полотна дороги, розташоване на безпечній відстані від житлових будівель та місць скупчення людей, через яке не проходять люди.

Місця стоянки, зазначені в підпункті б), повинні використовуватись тільки у випадку, якщо поблизу немає стоянок, передбачених у підпункті а).

14.3. Під час стоянки транспортної одиниці з небезпечним вантажем повинні використовуватись стоянкові гальма та інші необхідні засоби запобігання самовільному переміщенню.

15. Обов'язки учасників перевезень у сфері забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів

15.1. Обов'язки вантажовідправника

15.1.1. Відправник небезпечних вантажів зобов'язаний:

а) передавати до перевезення небезпечні вантажі, які відповідають вимогам цих Правил та ДОПНВ;

б) передавати до перевезення небезпечні вантажі тільки тоді, коли вони класифіковані та згідно з цими Правилами та ДОПНВ допущені до перевезення;

в) вказати перевізнику або вантажнику, який передає небезпечні вантажі до перевезення дорожніми транспортними засобами, на небезпечний вантаж, його номер ООН, відповідне відвантажувальне найменування, клас небезпеки (в разі вантажів 1-го класу - підклас та групу сумісності) та, якщо застосовується, групу упаковки, а також номери знаків небезпеки, вказаних для небезпечного вантажу в додатку 15 до цих Правил. У разі перевезення небезпечного вантажу, упакованого в обмежених кількостях, вказати на небезпечний вантаж, без зазначення його номера ООН, відповідного відвантажувального найменування, класу небезпеки, групи упаковки та номерів зразків знаків небезпеки тощо;

г) надати перевізнику необхідні відомості та, в разі необхідності, перевізні документи, що вимагаються;

ґ) використовувати тільки тару, великогабаритну тару, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів і цистерни, допущені та придатні для перевезення і які мають відповідне маркування;

д) дотримувати вимог до способу відправлення та обмежень на відправлення;

е) забезпечувати, щоб порожні неочищені та недегазовані цистерни або порожні неочищені транспортні засоби, великі і малі контейнери, в яких перевозились небезпечні вантажі навалом (насипом), мали відповідне маркування, а також щоб порожні неочищені цистерни були закриті таким самим чином, як і в наповненому стані.

15.1.2. Коли вантажовідправник діє від імені третьої особи, ця особа повинна письмово надати вантажовідправнику відомості про небезпечний вантаж, а також документи, необхідні для виконання вантажовідправником своїх обов'язків.

15.2. Обов'язки перевізника

15.2.1. Перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:

а) переконатися, що небезпечні вантажі, які будуть перевозитись, допущені до перевезення;

б) перевірити наявність на транспортній одиниці перевізних документів, що вимагаються, та їх відповідність установленим вимогам;

в) перевірити, щоб транспортні засоби були в справному стані, а небезпечні вантажі не мали явних дефектів, забруднень небезпечними речовинами та не протікали;

г) перевірити, чи не прострочена дата чергового випробування автоцистерн, транспортних засобів-батарей, знімних цистерн, переносних цистерн, контейнерів-цистерн і багатоелементних газових контейнерів;

ґ) перевірити, чи не перевантажені транспортні засоби;

д) перевірити відповідність маркування транспортних засобів установленим вимогам;

е) перевірити наявність на транспортному засобі додаткового обладнання та засобів індивідуального захисту, вказаних в письмових інструкціях (аварійній картці).

У відповідних випадках вищезазначені дії здійснюються на підставі перевізних документів, шляхом безпосереднього огляду транспортних засобів або контейнерів, а також вантажу.

15.2.2. Якщо за результатами вищезазначених перевірок установлено будь-яке порушення встановлених вимог, перевізник не повинен починати перевезення до усунення виявлених порушень.

15.2.3. Якщо в ході перевезення виявлені порушення, які становлять під загрозу безпеку перевезення, транспортування вантажу припиняється з урахуванням вимог щодо забезпечення безпеки руху, безпечного зберігання вантажу та цивільної безпеки. Перевезення може бути продовжено тільки після усунення порушень та приведення вантажу у відповідність до встановлених вимог. Державтоінспекція МВС України може видати дозвіл на продовження перевезення.

Якщо відповідність установленим вимогам не може бути забезпечена та відсутній дозвіл Державтоінспекції МВС України на частину пробігу, що залишилась, Державтоінспекція МВС України надає перевізнику необхідну адміністративну допомогу. Ця вимога також застосовується, якщо перевізник сповіщає Державтоінспекцію МВС України про те, що вантажовідправник не сповістив перевізника про небезпечний характер вантажу, що перевозиться, та що на підставі законодавства, яке застосовується, наприклад до договору на перевезення, він бажає знищити або знешкодити вантаж.

15.3. Обов'язки вантажоодержувача

15.3.1. Одержувач небезпечного вантажу зобов'язаний:

а) якомога швидше приймати небезпечний вантаж, якщо не існує нездоланних причин;

б) у відповідних випадках ужити належних заходів щодо очищення і знезаражування транспортних засобів та контейнерів;

в) забезпечити, щоб на контейнерах після їхнього повного розвантаження, очищення та знезаражування не залишилося маркування, що вказує на небезпеку.

15.3.2. Якщо вантажоодержувач звертається до послуг інших учасників перевезень, він повинен вжити належних заходів щодо забезпечення виконання вимог цих Правил та ДОПНВ.

15.3.3. Якщо в результаті вищезазначених перевірок виявлене будь-яке порушення встановлених вимог, вантажоодержувач повинний повернути контейнер перевізнику тільки після усунення виявленого порушення.

15.4. Обов'язки вантажника

15.4.1. Вантажник, що здійснює завантаження транспортного засобу або контейнера небезпечними вантажами, зобов'язаний:

а) передавати до перевезення небезпечні вантажі тільки в тому разі, якщо вони класифіковані та згідно з цими Правилами та ДОПНВ допущені до перевезення;

б) перевірити, щоб упаковки з небезпечними вантажами не мали явних дефектів, забруднень небезпечними речовинами та не протікали. Не передавати до перевезення упаковки, які мають ушкодження, через які небезпечні вантажі проникають або можуть проникнути назовні. Ці вимоги застосовуються також до порожньої неочищеної тари з-під небезпечних вантажів;

в) при навантаженні транспортного засобу, великого чи малого контейнера небезпечними вантажами дотримувати спеціальні вимоги до навантаження і обробки вантажів;

г) після завантаження контейнера небезпечними вантажами нанести на контейнер відповідне маркування, що вказує на небезпеку;

ґ) при навантаженні упаковок дотримувати вимог до сумісного завантаження небезпечних вантажів з урахуванням небезпечних вантажів, що вже знаходяться в транспортному засобі чи великому контейнері, а також вимоги, що стосуються сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин.

15.5. Обов'язки відповідального за наповнення

15.5.1. Відповідальний за наповнення зобов'язаний:

а) завантажувати тільки цистерни, технічний стан яких і їхнього обладнання відповідає встановленим вимогам;

б) перевірити, чи не прострочена дата чергового випробування автоцистерн, транспортних засобів-батарей, знімних цистерн, переносних цистерн, контейнерів-цистерн і багатоелементних газових контейнерів;

в) наповнювати цистерни лише небезпечними вантажами, допущеними до перевезення в цих цистернах;

г) дотримувати вимог до розміщення небезпечних вантажів у суміжних відсіках цистерн;

ґ) під час наповнення цистерн дотримувати максимально припустимого ступеня наповнення чи максимально припустиму масу вмісту на літр ємкості для речовини, що завантажується;

д) після наповнення цистерни переконатись у герметичності запірних пристроїв;

е) забезпечити, щоб ніякої небезпечної кількості завантаженої речовини не залишалося на зовнішніх поверхнях цистерн, що були нею наповнені;

є) під час підготовки небезпечних вантажів для перевезення забезпечити, щоб цистерни, а також транспортні засоби мали відповідне маркування.

15.6. Обов'язки пакувальника

15.6.1. Пакувальник зобов'язаний:

а) дотримувати вимог, що стосуються умов упакування або умов сумісного упакування;

б) дотримувати, коли він готує упаковки до перевезення, - вимог до маркування та знаків небезпеки на упаковках, що містять небезпечні вантажі.

15.7. Обов'язки оператора контейнера-цистерни (переносної цистерни)

15.7.1. Оператор контейнера-цистерни (переносної цистерни) зобов'язаний:

а) дотримувати вимог до конструкції, обладнання, випробувань та маркування;

б) стежити, щоб технічне обслуговування корпусів і їхнього обладнання здійснювалося таким чином, щоб у звичайних умовах експлуатації контейнер-цистерна (переносна цистерна) задовольняла встановлені вимоги аж до наступної перевірки;

в) проводити позачергову спеціальну перевірку, коли в результаті ремонту, зміни конструкції чи дорожньо-транспортної пригоди виникають сумніви щодо цілісності корпусу цистерни та працездатності її обладнання.

16. Контроль за дорожнім перевезенням небезпечних вантажів

16.1. Контроль за дотриманням вимог, що стосуються дорожнього перевезення небезпечних вантажів, покладається на підрозділи Державтоінспекції МВС України, а в пунктах пропуску через державний кордон - на службу міжнародних автомобільних перевезень Міністерства транспорту України (далі - СМАП).

16.2. Контроль має здійснюватись у такий спосіб, щоб не створювати небезпеки для людей, майна та довкілля, а також перешкод у дорожньому русі.

16.3. З метою забезпечення обліку та контролю суб'єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів повинні в рамках своїх обов'язків надавати необхідну інформацію про свою діяльність, пов'язану з організацією та перевезенням небезпечних вантажів, у відповідні підрозділи Державтоінспекції МВС України та інші компетентні органи з перевезення небезпечних вантажів.

16.4. На підприємствах, в організаціях та установах усіх форм власності, що беруть участь у дорожньому перевезенні небезпечних вантажів або його організації, мають проводитись планові перевірки виконання чинного законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів та цих Правил.

16.5. Державтоінспекцією МВС України, а в пунктах пропуску через державний кордон - СМАП, у разі виявлення порушень цих Правил, забороняється перевезення небезпечного вантажу до усунення виявлених недоліків.

16.6. При виявленні незначних порушень під час організації та здійснення дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекцією МВС України видається припис на їх усунення, після чого подальший рух не забороняється.

16.7. З метою попередження виникнення надзвичайних ситуацій та підвищення безпеки учасників дорожнього руху під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів транспортний засіб, на якому були виявлені порушення, зберігається за межами проїзної частини. У разі неможливості його евакуювати вживаються заходи щодо огородження місця стоянки та забезпечення безпеки дорожнього руху. Подальший рух дозволяється тільки після усунення виявлених недоліків та отримання дозволу Державтоінспекції МВС України.

16.8. У випадках виявлення невиконання суб'єктами перевезень вимог цих Правил Державтоінспекцією МВС України надсилається інформація про це до компетентних органів з перевезення небезпечних вантажів та до інших центральних органів виконавчої влади.

16.9. Керівники організацій, підприємств та установ усіх форм власності мають забезпечувати можливість проведення перевірок та здійснення контрольних функцій представниками Державтоінспекції МВС України та іншими компетентними органами з перевезення небезпечних вантажів.

16.10. У разі виявлення порушень, що можуть призвести до руйнування або пошкодження доріг та вулиць, споруд на них, транспортних засобів або створити небезпеку для життя і здоров'я людей чи настання інших тяжких наслідків та повторних порушень, що були допущені суб'єктом перевезення небезпечних вантажів, адміністрація якого розташована на території іншої держави - учасниці ДОПНВ, компетентні органи з перевезення небезпечних вантажів повинні повідомити про ці порушення компетентні органи держави, на території якої розташована адміністрація цього суб'єкта перевезень небезпечних вантажів, з метою вжиття відповідних заходів стосовно порушника (порушників).

16.11. Якщо компетентні органи з перевезення небезпечних вантажів одержали повідомлення про виявлення порушень, що можуть призвести до руйнування або пошкодження доріг та вулиць, споруд на них, транспортних засобів або створити небезпеку для життя і здоров'я людей чи настання інших тяжких наслідків та повторних порушень українськими перевізниками небезпечних вантажів на території іншої держави - учасниці ДОПНВ, вони повинні вжити відповідних заходів реагування до порушників.

16.12. У пунктах пропуску через державний кордон України на СМАП покладається інформування перевізників з питань організації перевезень небезпечних вантажів в Україні, сприяння в оформленні дозволів на перевезення таких вантажів, ведення обліку виявлених порушень чинного законодавства України, надання інформації про виявлені порушення Державтоінспекції МВС України та іншим компетентним органам.

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 1 до пунктів 1.8, 9.2 та 9.5 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

Таблиця обмежених кількостей небезпечних вантажів

____________
* Для небезпечних вантажів з номерами ООН 0081, 0082, 0084, 0241, 0331, 0332, 0482, 1005, 1017 максимальна загальна кількість на транспортну одиницю становить 50 кг.

У наведеній вище таблиці термін "Максимальна загальна кількість речовин або виробів на транспортну одиницю" означає:

а) для виробів - масу брутто в кілограмах (для виробів 1-го класу небезпеки - масу нетто вибухової речовини в кг);

б) для твердих речовин, скраплених газів, охолоджених скраплених газів та газів, розчинених під тиском, - масу нетто в кілограмах;

в) для рідин і стиснутих газів - номінальну ємність посудин у літрах.

Якщо небезпечні вантажі, що перевозяться на транспортній одиниці, належать до однієї й тієї ж транспортної категорії, у графі 3 наведеної вище таблиці зазначена максимальна загальна кількість речовин або виробів на транспортну одиницю.

Якщо на транспортній одиниці перевозяться небезпечні вантажі, що відносяться до різних транспортних категорій, то сума кількості: речовин та виробів:

віднесених до транспортної категорії 1, помноженої на "50";

з номерами ООН 0081, 0082, 0084, 0241, 0331, 0332, 0482, 1005, 1017, віднесених до транспортної категорії 1, помноженої на "20";

віднесених до транспортної категорії 2, помноженої на "3";

віднесених до транспортної категорії 3;

не повинна перевищувати "1000".

У цьому додатку не враховуються небезпечні вантажі, звільнені від дії цих Правил.

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 2 до пунктів 3.8 та 12.12 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

ЗНАКИ НЕБЕЗПЕКИ

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 3 до пункту 3.18 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

Максимальні кількості на внутрішню тару та на упаковку для небезпечних вантажів, упакованих в обмежених кількостях

____________
¹ У разі однорідних сумішей 3-го класу небезпеки, що містять воду, вказані кількості належать тільки до речовин класу небезпеки 3, що в них містяться.

² Небезпечні речовини класу небезпеки 5.2 у цих кількостях можуть упаковуватись сумісно з іншими виробами та речовинами при умові, що в разі витоку вони не вступлять з ними в небезпечну реакцію.

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 4 до пункту 4.13 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

Додаткові умови перевезення та вимоги до транспортних засобів або контейнерів, що перевозять небезпечні вантажі навалом (насипом)

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 5 до пункту 6.2.5.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

ПРИКЛАДИ ЗАХИСТУ ЕЛЕКТРОПРОВОДІВ  

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 6 до пунктів 7.1.5 та 9.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

1 ДОПНВ-СВІДОЦТВО ПРО ПІДГОТОВКУ ВОДІЇВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ПЕРЕВОЗЯТЬ НЕБЕЗПЕЧНІ ВАНТАЖІ ADR - TRAINING CERTIFICATE FOR DRIVERS OF VEHICLES CARRYING DANGEROUS GOODS у цистернах1)        окрім цистерн1) in tanks1)                other than in tanks1)   Свідоцтво N _____________________________ Certificate N   Розпізнавальний знак держави, яка видала свідоцтво Distinguishing sign of issuing State   Дійсне для речовин класу (класів)1) 2) Valid for class(es)1) 2) у цистернах          окрім цистерн in tanks                   other than in tanks 1                            1 2                            2 3                            3 4.1, 4.2, 4.3           4.1, 4.2, 4.3 5.1, 5.2                  5.1, 5.2 6.1, 6.2                  6.1, 6.2 7                            7 8                            8 9                            9 До (дата)3) _____________________________ until (date)3) ____________ 1) Непотрібне закреслити.      Strike out what does not apply. 2) Стосовно дійсності для речовин інших класів див. стор. 3.      For extension to other classes, see page 3. 3) Стосовно поновлення див. стор. 2.      For renewal, see page 2.

2     Прізвище ____________________________________ Surname   Ім'я та по батькові ____________________________ First name(s)   Дата народження _____________________________ Date of birth   Громадянство _______________________________ Nationality   Підпис власника _____________________________ Signature of holder   Видане ____________________________________ Issued by       Дата ___________________________________       Date       Підпис4) _______________________________       Signature4)   Подовжено до ______________________________ Renewed until        Ким ___________________________________        By       Дата ____________________________________       Date   Підпис4) ___________________________________ Signature4) ____________ 4) Та (або) печатка або штамп органу, який видав свідоцтво.     And/or seal (or stamp) of issuing authority.

3 ДІЙСНЕ ДЛЯ РЕЧОВИН ІНШИХ КЛАСІВ5) EXTENDED TO CLASS(ES)5)   у цистернах in tanks 1 2                 Дата __________________________ 3                 Date 4.1, 4.2, 4.3 5.1, 5.2       Підпис та (або) печатка або штамп 6.1, 6.2       Signature and/or seal or stamp 7                 ______________________________ 8 9 _________________________________________ окрім цистерн other than in tanks 1 2                 Дата __________________________ 3                 Date 4.1, 4.2, 4.3 5.1, 5.2       Підпис та (або) печатка або штамп 6.1, 6.2       Signature and/or seal or stamp 7                 ______________________________ 8 9 ____________ 5) Непотрібне закреслити.

4 Лише для національних правил For national regulations

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

  

Додаток 7 до пункту 8.4 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

ЗВІТ ПРО АВАРІЮ

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 8 до пункту 8.8 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

СВІДОЦТВО ПРО ПІДГОТОВКУ УПОВНОВАЖЕНОГО З ПИТАНЬ БЕЗПЕКИ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 9 до пункту 9.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 10 до пункту 9.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

ФОРМАТ ПИСЬМОВИХ ІНСТРУКЦІЙ НА ВИПАДОК АВАРІЇ АБО НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ

ВАНТАЖ

Указуються належне відвантажувальне найменування вантажу або найменування групи вантажів, що характеризуються однаковими видами небезпеки, клас небезпеки та номер ООН, а для групи вантажів - номери ООН вантажів, яких стосуються ці інструкції.

Надається опис вантажу, обмежений вказівкою, наприклад, фізичного стану з уточненням кольору та запаху для полегшення виявлення витоку чи висипання.

ХАРАКТЕР НЕБЕЗПЕКИ

Подається стисле перерахування видів небезпеки:

основна небезпека;

види додаткової небезпеки, включаючи ймовірні сповільнені ефекти та види небезпеки для навколишнього середовища;

реакція в результаті впливу вогню чи нагрівання (розкладання, вибух, виділення токсичних газів тощо);

у відповідних випадках належить вказувати, що вантажі, які перевозяться, вступають у небезпечну реакцію з водою.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Перелічуються засоби індивідуального захисту, призначені для використання водієм.

ЗАХОДИ ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ ВОДІЄМ

Даються такі інструкції:

виключити двигун;

не використовувати відкриті джерела світла, не курити;

розставити попереджувальні знаки на дорозі та попередити інших учасників дорожнього руху;

сповістити людей, що є поблизу, про небезпеку та рекомендувати їм не заходити з підвітряної сторони;

якомога швидше повідомити Державтоінспекцію МВС України та пожежну охорону.

ДОДАТКОВІ ТА (АБО) СПЕЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ ВОДІЄМ

Для водія подаються інструкції щодо дій у разі незначного витоку чи висипання вантажу з метою запобігання їх подальшому поширенню, якщо цього можливо досягти без ризику для водія, а також перелік обладнання, необхідного водію для вжиття заходів для первинної ліквідації наслідків аварії залежно від класу небезпеки (класів) вантажів, що перевозяться (наприклад: совкова лопата, контейнер для зібраних вантажів, що просочились чи просипались, тощо).

У відповідних випадках подаються належні інструкції та перелік обладнання, необхідного для вжиття спеціальних заходів.

ПОЖЕЖА

Для водія подається інформація на випадок пожежі: має бути зазначено, що водій не повинен боротися з пожежею, якщо вогнем охоплено небезпечний вантаж.

ПЕРША ДОПОМОГА

Для водія вказується інформація на випадок контакту з вантажем(-ами), що перевозяться.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ __________________________________________________________

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 11 до пункту 9.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

УЗГОДЖЕНО Начальник відділу (відділення) ДАІ МВС України ___________________________________   М. П.              Прізвище, ім'я та по батькові і підпис

"___" ____________ 20__ р.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
__________________________________________
(назва підрозділу Державтоінспекції МВС України)

УЗГОДЖЕННЯ
УМОВ ТА РЕЖИМУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНОГО ВАНТАЖУ

ДОЗВІЛ N ____

1. ПО МАРШРУТУ:
2. Відповідне відвантажувальне найменування вантажу:
4. Клас (підклас) небезпечного вантажу:
5. Ідентифікаційний номер небезпеки:
6. Номер ООН:
7. Маса вантажу:
8. Особливі умови:
9. Перевізник (юридична адреса, телефон):
10. Вантажовідправник (юридична адреса, телефон):
11. Вантажоодержувач (юридична адреса, телефон):

12. ЗМІНИ МАРШРУТУ РУХУ

Дата внесення зміни	Дільниця, рух якою дозволено	Термін дії зміни	Посада та прізвище працівника ДАІ, який вніс зміни	Підпис та печатка

Відповідальність за ознайомлення та інструктаж водіїв зазначених транспортних засобів з головними положеннями та вимогами нормативних документів щодо перевезення небезпечних вантажів на автомобільному транспорті, Правилами дорожнього руху та пунктами цього узгодження покладається на:

______________________________________________________________________________________                                                                                    (Посада, прізвище, ім'я та по батькові)

З вищевикладеним текстом узгодження, головними положеннями та вимогами нормативних документів щодо перевезення небезпечних вантажів на автомобільному транспорті та адміністративною відповідальністю за їх порушення ознайомлені:
________________________
                         (підписи) 

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 12 до пункту 9.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

СКЛАД СВІДОЦТВА ПРО ЗАВАНТАЖЕННЯ КОНТЕЙНЕРА

У свідоцтві про завантаження контейнера обов'язково вказується розпізнавальний номер контейнера та підтверджується, що завантаження виконане відповідно до нижчезазначених умов:

контейнер був чистим, сухим та за зовнішнім виглядом придатний для завантаження вантажу;

якщо партії вантажів включають вантажі 1-го класу небезпеки, окрім підкласу 1.4, контейнер є конструктивно придатним для їх перевезення;

вантажі, які мають бути розділені, не були укладені сумісно у контейнер (без затвердження відповідного компетентного органу);

усі упаковки були оглянуті з метою виявлення зовнішніх ушкоджень, витоку чи висипання; при цьому були завантажені тільки неушкоджені упаковки;

барабани завантажені у вертикальному положенні, якщо компетентний орган не розпорядився про інше;

усі упаковки належним чином укладені у контейнер та закріплені;

у разі перевезення небезпечних вантажів навалом (насипом) вантаж рівномірно розподілений по контейнеру;

контейнер та упаковки, що в ньому містяться, мають належне маркування та знаки небезпеки;

якщо за хладогент використовується двооксид вуглецю (CO₂ - сухий лід), контейнер має зовні на місці, що добре оглядається, маркування або попереджувальний знак з написом: "УСЕРЕДИНІ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ГАЗ CO₂ (СУХИЙ ЛІД). ПЕРЕД ВХОДОМ РЕТЕЛЬНО ПРОВІТРИТИ";

транспортний документ на небезпечні вантажі отримано на кожну партію небезпечних вантажів, завантажену в контейнер.

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 13 до пунктів 12.10 та 12.12 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

Знак небезпеки для позначення транспортних засобів, контейнерів, цистерн, що знімаються, контейнерів-цистерн, цистерн, що переносяться, багатоелементних газових контейнерів, у яких перевозяться радіоактивні матеріали 7-го класу небезпеки. Верхня половина жовта з білою облямівкою, нижня - біла. Символ: трилисник. У нижній половині знака може бути напис "РАДІОАКТИВНО"

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 14 до пунктів 12.18 та 12.19 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів

Рисунок 1. Маркувальний знак для перевезення речовин при високій температурі

Рисунок 2. Знак, що попереджає про фумігацію

 

Начальник департаменту Державтоінспекції МВС України полковник міліції

Г. В. Георгієнко

 

Додаток 15 (1,2 Mb)